53

ОЛЕКСАНДРА

Ще підходячи до двору, було помітно машину Руслана Сергійовича.

-Я так розумію зараз намічається план "Допоможи Саші"?

-Щось типу того.

Зайшовши в дім на нас з Кирилом втупилося три пари очей.

-Все нормально Саш?- Хвилюючись, запитала Лєна.

-Так, вже все добре.

-А що сталося?-Не зрозумів Руслан Сергійович.

-Ну, Саша теж любить виміщати свій гнів на невинних предметах- Пояснив Денис.

-Приношу вибачення за цю виставу. Сама не розумію, що на мене найшло.

-Сашкін, навіть не думай про це. Кожен на твоєму місці так би зреагував. Може навіть і гірше.

-Все одно. Більше такого не повториться.

На секунду в гостьовій запанувала тиша, яку розрізали слова Кирила.

-Рус, ти зустрівся з Каримом?

-Так він мені все передав.- Потряс перед нами сумкою.

Чоловіки лиш важно кивали, а ми з Лєною стояли і тільки догадувалися про що йде мова.

-Може нам хтось щось пояснить?

-Саш, все що відбулося - це результат нашої помилки. Ми недооцінили ворога. Недогледіли. Тому зараз треба бути на особливо уважними. Руслан зв'язався зі своїми знайомими, які передали нам деяку екіпіровку. З сьогоднішнього дня у всіх кімнатах цього дому будуть стояти камери і прослушки, крім твоєї ванної. Також на твоєму одязі і телефоні будуть установлені маячки спостереження. Вибач, але все це тільки заради твоєї безпеки. Я і попередив тебе, лиш тому, що довіряю і не хочу тебе тримати у незнанні.

-Я розумію, просто іншого виходу немає.

-До речі. Лєна. Так, як ти все знаєш, тепер ти плаваєш з нами в обному болоті. На тобі теж будуть маячки і камери вдома та бутіку. Також за тобою буде стежити Ден.

-Ей, я звичайно знаю, що все це запобіжні заходи, я згодна на камери і ще там щось. Але не треба мені його- Вона кивнула на Дениса- в наглядачі . Я сама себе захистити можу.

-Я не запитував.

Було видно, що і Денису ця ідея недовподоби, але заперечувати він не осмілився. Все таки 5 років під командуванням Руслана Сергійовича залишили свій слід.

-Ее, Руслане Сергійовичу, для того щоб поставити маячок в телефон, треба якби цей самий телефон мати. А він згорів разом зі свіма іншими речами. Можливо у когось є старий.

Чоловік підійшов до мене і вручив телефон. Айфон

-Тримай, повертати не треба. Це для твого особистого користування. І я просив називати мене лише по імені.

-Але ж він новий.-Розгубилася я..-Я вам все поверну, і вам також. - Друга фраза предназначена була Дену і Лєні.

-Заспокойся. Вважай, що це компенсація за спричинену шкоду.

-Дякую вам. Вам усім.

РУСЛАН

Денис разом з Оленою поїхали, а ми з Кирилом залишилися. Поки Саша готувала сніданок ми вийшли на вулицю.

-Що між вами відбувається?-Задав питання в лоб я.

-Нічого.

-Не роби з мене дурня, Кирил. Тільки сліпий не помітить твого "трепетного" відношення до Саші.

-Що ти хочеш, щоб я тобі сказав Рус? Я сам не можу зрозуміти свої почуття. Мені хочеться її захищати, оберігати. Хочу бачити на її обличчі посмішку і щастя в очах. Все моє нутро тягнеться до неї. І я нічого з цим не можу зробити.

-Кір, притримуйся тої поради, яку ти дав мені. Тримайся від неї подалі. Бо вона може закінчити так само, як і твоя сестра.

-Я знаю, Рус і це найболючіше. Але можу тобі пообіцяти, як тільки все устаканиться, я поїду звідси, як омога далі.

Він вже хотів розвернутися і піти, але на останок сказав:

-Я помилявся, Руслане. Коли все закінчиться, розкажи Саші про свої почуття. Ти маєш право на щастя. ВИ обоє маєте право на щастя.

Неочікувано.. Можливо і правильно, та чи маю я право на це щастя?