52

РУСЛАН

Коли Саша подзвонила мені і розказала про своє становище, я одразу підірвався з ліжка, і зв'язався з Деном.

Ми поїхали на зазначений адрес. Побачивши в домі непритомного Кирила і розгублену Олександру, я мало з глузду не зійшов. Коли дівчина розповідала про те, що відбулося, в неї мало не почалася істерика. Тому заспокоївши, дали їй снодійне і відправили спати.

-Я ж не один думаю, що пожежа не випадкова?- Видав припущення Денис.

-Правильно думаєш. Артур падаль...-Очі застилав гнів. А якби Кір не встиг? Якби вона надихалася того диму? Що б тоді я робив?

Секунда, і на підлогу летить все, що лежало на столі.

-Брат, по-легше. Вже все в нормі.

-Яка ж це норма?! Одна ледь жива, другий, лежить з опіками 3 стадії. Треба було не слухати її і відправити куди по далі.

-Тоді вона зненавидить тебе.

-Краще так, хоч жива залишиться. Все інше я переживу.

-Ну ти ж розумієш, що силою ти Сашу не вивезеш звідси.

-Розумію, тому діяти будемо не силою, а хитрістю.

-Не раджу це робити.-Сказав Кирил, раптом з'явившись на кухні.

-Ало, тобі постільного режиму дотримуватися треба і виспатись нормально.-Висловив невдоволення Ден і притримуючи друга посадив його на диван.

-На тому світі висплюсь.

-Кір ти знаєш, що відбулося?

-Артур, покидьок. Я сидів в машині, коли мені на телефон прийшло сповіщення. Фраза. "Як не згасне, то розгориться." Одразу вскочив і побіг до квартири, а там вже все було в полум'ї. Ледь розбудив Сашку і вивів її на вулицю. Як я міг так схибити... Треба було все перевірити.- Кір взявся за голову.

-Ніхто з нас не міг передбачити, що тей ідіот додумається підпалити багатоквартирний будинок. Не кори себе.- Заспокоїв друга.

-Це був мій обов'язок.

-Наш. Ми всі прокололися. Особливо я. Треба було одразу тебе послухати і вивезти її звідси.

-Я зв'язався зі своїми. Мені передали інформацію, що за останні 2 роки, Арт розширив свої кордони. І тепер вони сягають за межі Європи. Навіть якщо ми вивеземо дівчину, ніхто не дає гарантії, що її там не знайдуть. А нас поряд не буде, Рус.

-Тоді треба її тут по максимуму захистити.

-Хлопці, я звичайно дуже радий, що ви тут граєте в благородних воїнів, але не забувайте, що у малої згоріло все. ВСЕ. Тепер їй треба хоча б купити речі першої необхідності і відновити документи.

-Денис діло каже. Я візьму на себе документи. А ти, раз запропонував, поїдеш купляти ці самі речі.

-А я там знаю, що купляти треба?

-Я вчора забирав Сашу з посиденьок. Вони з подругою сиділи в магазині. Я зберіг номер цієї..Олени, здається. От попроси нехай вона тобі допоможе.

-Окей, тоді займемося цим.

-А мені що робити?

-Плювати й ловити. Іди спи, Кір, заради бога. Я тебе тут пів години латав не для того, щоб ти загнувся.

ОЛЕКСАНДРА

 На здивування мені нічого не снилося. Вперше за рік я нормально виспалася. Треба буде спитати у Дениса, що то за чудодійний засіб. В домі було тихо. Спустившись на низ, побачила, що Кирил лежить на тому ж місці. Насправді, на тому дивані він виглядає дуже кумедно, бо ледве в нього поміщається. Краще б його в кімнату на ліжко перемістити...Поклала йому руку на плече.

-Кирил...Кир...-Раптом, чоловік схапив мене за руку і різко потягнув на себе. Мить, і я прижата до дивана.-Ееее, відпустиш?

-Саша? - Він вирачив очі.- Не підкрадайся так до мене, а то я ненароком і прибити можу.

-Я візьму до уваги.

-Ти щось хотіла?-Зліз з мене чоловік.

-Там прямо є кімната. Тобі ж некомфортно спати на цьому диванчику.

-Я в принципі виспався.

-Ну, провсяк випадок, щоб знав. Там є кімната суміжна з ванною.

-А от ванна мені не завадить. Подзвониш Дену, будь ласка. Хай він мені притягне щось переодягнутися.

-Добре..Але мені треба буде твій телефон.

-Код 1219.

Невже так мені довіряє, що навіть код від телефону дав..?

Знайшла в телефонній книзі потрібний номер і набрала. Слухавку підняли практично одразу.

-Ало. 

-Привіт Денисе.

-О, прокинулася, Спляча Красуня.

-Так, щось неспиться.

-Невгамовна, Боже, дай мені сил.- На задньому фоні почула голос Лєни.

-Це ти там з моєю подругою?

-З нею самою.

-Ден, там Руслан просив, щоб ти йому привіз змінний одяг, бо він пішов в душ, а переодягтися нема в що.

-Зрозуміло. Ми скоро будемо.

Цікаво. Що ті двоє роблять разом?

Треба і мені самій піти в душ. Пішовши назад в кімнату, порилася в старих речах Ніка, все ж це його кімната. Взяла його футболку і спортивні штани. Їх звичайно довелося підкласти, ну а футболка так і висіла майже до колін. Все ж Нік був високим..Як раз вийшовши з ванни, почула голоси, які лунали з першого поверху. Спустившись туди, перше, що я побачила, це гору пакетів, а вже потім стоячих за ними Дениса, Олену і Кирила.

-Сашкін!-подруга підбігла і обійняла мене. От і опіки дали про себе знати...-Ти впорядку?

-Буде, як тільки ти забереш свою руку з її спини. В неї там опік.-Сказав Денис, помітивши, що я скривилася від болю.

-Вибач, сонце, я не хотіла.

-Нічого страшного. Зі мною все в порядку. А що оце все таке?

-Мені подзвонив оцей- Вона пальцем тикнула в Дена - і сказав, що в тебе біда сталася. Треба купити деякі речі, там гігієну, косметичні засоби. Ти ж знаєш, я гроші витрачати люблю, особливо не свої. Тому запакувала тобі одяг зі свого магазину.-Кивнула на три великі пакети.- А все інше, то речі першої необхідності і зошити, там, ручки, ну розберешся в цілому.

-Дякую...Вам, обом.-Я навіть не знала що й казати.

-Саш.-Звернувся до мене Кирил.- Треба поговорити, наодинці.

-Все нормально, говори тут, Лєна знає.

-Знайшла кому розповідати..-Саркастично пирснув Ден.

-Пожежа була не випадкова. Це був підпал.

-Артур?

По погляду Кіра, було зрозуміло, що моє припущення вірне. В моїй голові хаотично рухалися думки. Невже йому мало того, що він в мене забрав? Скільки мені ще віддати треба, га?!?!