49

РУСЛАН

Ще коли Кір разом з Сашею зайшли в мій кабінет, я зрозумів, що діло пахне смаленим. Після інформації, яку повідомила Саша і після  виставлених нею умов, в голові царював хаос. Однак, я точно розумів, що більше тримати дівчину осторонь не вийде. З чим Кирил був вкрай незгоден.

— Рус, не майся дурнею. — Перше, що друг сказав, як тільки двері за Сашею закрилися.

— А що ти пропонуєш робити? Далі приховувати все від неї?

— Та що завгодно, але тільки не це!

— Кір, все, це точка неповернення. Я і так вирив собі могилу, приховуючи правду від неї. Більше, я не допущу такої помилки.

— Як же ти не розумієш! Своїми діями ти риєш могилу їй, в самому прямому сенсі цього слова!

— Я зумію її захистити.

— Я теж колись так думав. Пам'ятаєш чим це закінчилося?

— Не драматизуй, ситуації абсолютно різні.

— А по-моєму — ідентичні.

— В будь-якому разі, вже нічого не зміниш.

— Якщо ти не приймеш ніяких дій, то це зроблю я.

— Не смій Кирил! Ти не маєш права.

— Я попередив. Питати не буду. Більше я не дозволю постраждати тій..

— Кому? Га? Хто вона тобі?

— Не дозволю постраждати невинній людині.

Це були останні його слова, після яких він вийшов з кабінету. 

Ця його фанатична ідея про захист Саші, мене починає насторожувати. Мені здається, він почав відчувати до дівчини геть не невинні почуття.

Увечері, першим приїхав Денис.

— Привіт, Рус.

— Здоров.

— Що це за терміновий збір посеред робочої неділі?

— Артур активізувався. Він вийшов на зв'язок з Сашею.

— Щось задумав слизень?

— Ну от і дізнаємося. Саша сказала, що хоче знати, які будуть наші подальші дії, тому розкаже все тільки в присутності усіх трьох.

— Ух, наша Спляча Красуня захотіла вийти з ролі відомої.

— Схоже на це. І мене це не радує.

В цей момент в кімнату зайшли Кір з Олександрою.

Через годину обговорень, всі прийшли до одного рішення. Нам потрібен хакер. І Саша запропонувала кандидатуру свого друга. Коли вона вийшла з кімнати, дві пари очей втупились в мене.

— Рус тобі не здається, що мала забагато влазить в це? — спитав Ден

— Хоч хтось мене чує в цій кімнаті, — пробурчав Кирил.

— Забагато. Але зараз це необхідно. Якщо її знання нам допоможуть, то це тільки плюс.

— Та що з тобою не так, Руслан!? Ти розумієш в якій вона небезпеці?

— Ти думаєш я не знаю, Кір? Чи мені не страшно? В мене лиш одна думка, що з нею може, щось статися, викликає нестримну паніку. Але хай краще робить все під нашим наглядом, аніж лізе в це сама.

— Так, брейк, хлопці. Все під контролем. З Сашею ще нічого не сталося.

— І не станеться, — сказала сама дівчина, злякавши нас своєю різкою появою. — Друг погодився приїхати. Прибуде десь через годину.

— Добре, ми почекаємо.

— Слухай, Саш, можливо переїдеш на деякий час, бажано за кордон? Я все влаштую, тобі лише валізу зібрати.

— Кір, невже не зрозуміло, я нікуди не поїду. Мені набагато корисніше бути тут. Я хоч допомогти вам можу.

По обличчю друга було видно: ще трохи і він вийде з себе; тому той різко розвернувся і вийшов з кімнати. Те саме зробила і Саша, пішовши в сторону кухні. Я вирішив піти за нею. 

— Все добре? — поцікавився у неї.

Різко розвернувшись, вона гнівно промовила:

— Не вже я не достойна довіри, га?

— Не звертай уваги на Кирила. Це не стосується тебе. Скоріше тут грає роль його минуле.

Підійшов ближче.

— Зі всієї родини у нього була лише сестра, яку він дуже любив. І по жахливому збігу обставин, вона померла. Кір винить у її смерті себе, мовляв, недогледів, не захистив. Можливо, в тобі він бачить неї. Хоча, я теж поривався відправити тебе куди якомога далі від цього всього.

— Боже, я ж не кришталева ваза, яку можна розбити одним доторком!

— В тому-то і справа. В порівнянні з нами, ти як раз таки кришталева ваза. Ти себе просто зі сторони не бачиш. І не знаєш усієї картини.

— Так покажіть мені!

Різко наблизившись до дівчини, зафіксував її тіло однією рукою, а іншою обхопив горло, не сильно, але відчутно. 

— Я більше тебе у два рази. Як бачиш, мені не потрібна навіть зброя, щоб завдати тобі шкоди. І зараз я відчуваю, як під моїми пальцями б'ється жилка на твоїй шиї. Мені достатньо лише сильніше стиснути — посилив натиск — і я перекрию тобі дихання. А якщо потрібна швидка смерть, то я спокійно, за секунду, можу зламати тобі шию.

Сказав і відпустив дівчину. Вона закашлялася.

— Тепер ти розумієш наскільки твоє життя крихке? Як легко тебе його позбавити.

Саша дивилася на мене вовком, а потім промовила:

— Ваші дії наштовхнули мене на думку. Мені потрібно перестати бути "кришталевою вазою". Навчіть мене оборонятися.

— Саш, навіть якщо я тебе і навчу самооборони, все одно тобі це не допоможе в критичній ситуації.

— Її потуги противнику будуть сміховинними, тут треба зброя, — сказав Кирил, раптом вийшовши з балкона.

— Ти розумієш що це небезпечно, в першу чергу, для неї самої?

— Рус, вона не отримає пістолет в персональне користування, доки не навчиться ідеально з ним управлятись. Мала, ти у своєму житті хоч раз стріляла з вогнепальної зброї?

— Я вмію стріляти з рушниці. Розібрати, вставити патрон, постріл, перезарядження.

— Вже легше. Я пропоную, щоб ти, Руслане, вчив її управлятися з пістолетом і самообороні.

— Його ще придбати треба, — сказала Саша.

— Це не проблема. Впевнений, у Руса вдома завалялося декілька. А як ні, то я у своєму арсеналі пошукаю щось.

Нашу розмову перервав трель Сашиного телефону.

— Слухаю Денис.

— ...

— Окей, тоді зараз я вийду зустріну тебе.

— Йдіть в гостьову. Я зараз прийду.

Повернулася дівчина в дім вже разом з, так званим, хакером.

— Всім доброго вечора, мене звати Денис, — представився хлопець. Побачивши всю нашу компанію, він одразу підібрався і перейшов до справи. — Яка моя задача?