48

Всю ніч я не могла заснути, обдумуючи все, що казав Кирил. Колись Руслан Сергійович пережив таку ж саму втрату як і я, він знає наскільки важко це пережити, тому і допомагав мені. Благородно. Проте, я досі не можу вибачити його, за те, що він приховував стільки від мене. Ця ситуація торкалася мене на пряму, а мене вирішили відсторонити. І плювати я хотіла, що Кирил наполіг на цьому. Все ж таки Руслан Сергійович знає мене краще і міг зрозуміти, що це не найкраще рішення.

Зранку наступного дня, я була схожа більше на овоч, аніж на людину. Привівши себе в порядок, сіла снідати, як раптом задзвонив телефон. На дисплеї висвітився невідомий номер. Хм.. цікаво

-Слухаю.

-Доброго раночку Лексо.-На тому кінці провода почувся чоловічий голос.

-Представтеся будь ласка.

-О, думаю ти мене знаєш, заочно правда, але все ж. Мене звати Артур.

Всередині мене, почали кипіти емоції і далеко не веселі. Хотілося виплеснути все, що про нього думаю, але не можна. Треба слухати.

-Я знаю хто ви, Артур Олександрович.

-До чого ці формальності, лялечко..

-Ні до чого. Одразу перейдемо до справи, що вам від мене потрібно?

-А мені подобається твій запал, дівчинко. Мені треба твоя невеличка допомога. Я пропоную тобі взаємовигідну угоду. Мені потрібен невеличкий такий документ, який знаходиться у Руса вдома. Він зберігає його в своєму кабінеті, в жовтій папочці. Принеси мені його і за це, отримаєш хорошу винагороду, тобі десятки зелених вистачить?

-Хм пропозиція дуже принадна, я подумаю.

Як цікаво...Значить, прийшов час мені в це все остаточно влізти.

Зібравшись, вийшла на вулицю, віднайшла очима машину Кирила і попрямувала до неї. 

-Доброго ранку. 

-Доброго. Ти сьогодні рано.

-Так. Тому що мені треба встигнути поговорити з Русланом Сергійовичем до початку пар. Сьогодні у вас буде багато інформації для роздумів.

-У нас?

-Саме так. Тому завезіть мене будь ласка в коледж.

-Сонечко, я твоїм особистим водієм не наймався.

-Ні, але ж ви всеодно поїдете за мною. Тоді сумістимо два в одному: спростимо вам роботу, а мені зекономимо гроші.

На мою тираду чоловік лиш виразно хмикнув, після чого завів машину і поїхав в потрібному мені напрямку.

Приїхавши на місце ми обоє направилися в середину, до кабінету Руслана Сергійовича. На щастя він був на місці.

-Доброго ранку, Руслан Сергійович.

-Доброго.

-Привіт Рус.- Чоловіки пожали руки один одному.

-Чим зобов'язаний вашому сумісному візиту?

-Так, мені теж цікаво, навіщо я тут?

-Думаю, те, що я скажу зацікавить вас обох. Сьогодні зранку, коли я збиралася, мені подзвонив невідомий номер. Здогадайтесь з трьох разів, хто дзвонив?

-Ми тут в гру "що де коли?" граємо.- Розлютився мій охоронець

-Та тут скоріше російська рулетка. Чоловік представився іменем, Артур. Я думаю всі розуміють, хто це.

-Що він тобі казав?

-О, це хороше питання, Руслане Сергійовичу. Але відповім я на нього пізніше. Коли ви зберете свою трійку і будете обговорювати свій план.

-Ні за що.-Ця репліка була від Кирила, але дивлячись на куратора, я розуміла що він солідарний з цією відповіддю.

-Ну що ж, тоді ви не дізнаєтеся про що ми так приємно балакали з вашим давнім другом, чи колегою.

-Олександро, це не забавки!

-Ось і я про те ж, це не забавки! Ця ситуація напряму торкається мене і я цілком в праві знати який слідуючий план дій. Ви ж вирішуєте все за мене. Я розумію, що ви намагаєтеся мене захистити, але в кінці кінців це моє життя, і я хочу знати, що мене чекає.-Моя гнівна тирада справила незабутнє враження. Два чоловіка-вояки сидять, мов прибиті.

-Добре Саш. Після пар поїдемо до мене додому. Там до нас приєднається Ден. І ми все обсудимо.

-Рус ти з розуму зійшов? Вона ще дитя!

-Але вона права. Це її життя і ми не маємо права щось приховувати, коли діло на пряму торкається неї.

-Дякую.

-Все. Біжи, скоро теорія почнеться.

Кирил залишився в кабінеті. Вони там щось бурно обговорювали. А я пішла в 213 аудиторію. У нас теорія проходила сумісно з вокалістами, тому на місці мене вже чекала Єва.

-Привіт Сашуль

-Привіт Єв.

-Боже, ще тільки ранок, а на твоєму обличчі відображається всесвітня втома.

-Не звертай уваги, я погано спала цієї ночі, тому так.

Пара вже розпочалася, але це не завадило нам спілкуватися.

-Що там зі всією тією історією?

-Ой Єв, то одна суцільна головна біль. Все поки розповісти не можу. Однак, все що потрібно знати, це те що за мною не слідкують, а захищають. 

-Але загроза якась є?

-Є. Більше нічого сказати не можу. Не хочу вплутувати тебе.

-Добре, але якщо тобі знов треба буде допомога, звертайся, ти знаєш я завжди допоможу чим зможу.

-Дякую.

Дівчина лиш посміхнулася і легко подала мою руку.

Далі пари протікали одна за одною. Навіть не встигла оглянутися, як пройшов день. В останнє, я почала помічати, що час плине так швидко! Він ніби втікає від мене.

На виході з коледжу мене вже чекав Кирил. 

-Сідай заноза. Будемо їхати.

Дорога проходила в тиші, але відчувався напряг. Поки я нічого не хотіла питати.

Приїхавши, одразу зайшли в будинок, де нас вже чекали.

-Привіт, Спляча Красуне.

-Доброго дня, Денисе.

-І так, перейдемо до справи. Розповідай, що казав тей слизень

-Він запропонував мені угоду, за умовами якої, я маю викрасти у вас в сейфі якусь жовту папку. І за це я отримаю десять тисяч зелених. 

-Ого. Рус, що в тій папці?-Спитав Ден

-Коли помер Стас, я одразу відчув, що щось не те і почав копати. В жовтій папці вся інформація про смерть Стаса, в тому числі докази про причасність до неї Артура.

-Вирішив підчистити хвости.-Висловив свою думку Кирил.

-Не думаю, Кір. Якби йому це було конче потрібно, він зробив би це давно. Я думаю Артур перевіряв мене. Чи легко мене підкупити, чи ні.