45

Декілька днів я взагалі не з'являлася в коледжі. Мені потрібен був час, щоб заспокоїтися, а також, зібрати докази. В мене був план, по якому я повільно, але впевнено шла. І увечері, коли все потрібне було у мене, а знайома машина припаркувалася на початку двору (вже не під вікнами), я вийшла на вулицю. Навіть не встигла підійти, як з машини вийшов Кирило. 

-І що на цей раз?

-Ну, я так подумала, якщо ви постійно знаходитесь біля мене, то треба хоча б познайомитися. Тому давайте пройдемо до мене додому. Хоч кави зроблю, вам же цілу ніч тут сидіти.

Навіть не дочекавшись відповіді, розвернулася і пішла у будівлю, точно знаючи, що чоловік послідує за мною.

Зайшовши в квартиру, одразу послідувала на кухню.

-Сідайте за стіл, зараз приготую вам каву.-Запропонувала я.

Ось, і почалася гра..

-Цікаві папери.- Щеб пак, це ж його особисте досьє.

-О, можете почитати, інформація достатньо цікава.

За моєю спиною почулося шарудіння листів.

-Хм, яке детальне досьє.

-Це точно! А як би ви знали, як важко його було знайти..

Повернулася до чоловіка обличчям, відала каву, на яку він підозріло покосився. Я лиш посміхнулася, взяла чашку і відпила сама.

-Не хвилюйтеся, травити вас у себе вдома, не збираюся. Труп буде важко тягати.

-Боже, да ви сама люб'язність.

-А як же інакше..

Кирил різко подався вперед, опинившись лицем на одному рівні з моїм

-Не грайся зі мною, дівчинко. Недоросла ще. 

-Не я розпочала цю гру!-Вскочила з місця.- Але ви праві, Кирило. Пора припинити цей фарс. Ви знаєте хто я, в свою чергу, я знаю, хто ви. І тепер мені от що цікаво. Чому така шановна людина, як ви, підполковник, працює моїм тілоохоронцем? Про те, що все це обговорено з Русланом Сергійовичем, мені також відомо. З його легкої руки, моя квартира тепер нашпигована камерами, чи не так? 

-З чого ти взяла, сонечко, що я тобі щось розкажу?

-Ну я думаю, що вам ваша шкура дорожче, дурної конспірації. 

На стіл полетіла ще одна папка.

-В цій папці копії всіх фотографій, де зображені ви і ваша машина. Все це, я з радістю надам поліції. В купі з наритою інформацією, ситуація склалася хитка. О, забула згадати, не тільки у вас є впливові друзі. Тому не думайте, що ваші гроші допоможуть. А тепер, я хочу почути відповіді на свої запитання!

-Саша, ти не розумієш куди лізеш. Ця інформація тобі тільки добавить більше клопоту, переживання і проблем. Просто знай, що все це необхідно для твоєї безпеки.

-Е ні! Ці дифірамби будете виспівувати кому завгодно, але не мені. Ви влізли в моє життя, порушили особисті кордони, а тепер будете мені щось розповідати про захист і безпеку? Це моє життя і я ним розпоряджатимуся так, як захочу. Ні ви, ні Руслан Сергійович не маєте право, позбавляти мене цього вибору!

Було видно, що чоловік вагається. Але переваги були на моїй стороні.

-Я розповім. Однак є те, що розповісти тобі маю не я. Ти повинна поговорити з Русом.

-З ним я вирішу справи потім. А поки, слухаю.

-Як ти вже зрозуміла ми з Русланом знайомі давно. Хоча, я не думав, що коли небудь ми знову будемо працювати разом. Але зараз не про це.  Нас згуртувала одна проблема. Об'явився старий друг Артур, член команди. Він щось задумав і для цього задуму йому потрібні ми. Арт виманив по одному, а тепер тисне на нас. На кожного по різному. І так вийшло, що важелем управління Русланом стала ти. Тому на не визначений час, я став твоїм тілоохоронцем.

Боже, все це більше схоже на якийсь серіал...

-Тепер картина стала практично повною. Однак, цікаво, що таке мені має розказати Руслан Сергійович, про що не можете розказати ви.

-От підеш до нього завтра і дізнаєшся. Це особиста інформація.

-Хоч так. Дякую вам за правду. 

-Не треба дякувати за те, що в підсумку тебе загубить.

Сказав чоловік і вийшов з кухні. Скоро було чутно, як закриваються вхідні двері.

Пів ночі я ніяк не могла заснути маючись з одного боку на інший.

-Що ж це за подробиці такі...