43

На виході з коледжу мене вже чекала Єва. Ми сіли в її машину і, як планувалося, поїхали до квартири Дениса, той, своєю чергою, вже чекав нас. Зайшовши, одразу познайомилася з чоловіком і без зайвих запитань пройшли в його кабінет.

— Розкажи, будь ласка, що сталося, і що конкретно від мене потрібно? Єва дуже розмито пояснює.

— Не так давно я повернулася з закордону і помітила, що час за мною хтось слідкує. Вчора ввечері біля свого дому я побачила машину, котру вже не раз помічала в тих місцях, де часто буваю. Поговоривши з її власником, зрозуміла, що мої здогадки вірні. Він не зізнався, але поведінка свідчила про те, що я права. Поки ми говорили, я запам'ятала номер машини. І конкретно від тебе я хочу, щоб ти дізнався хто ця людина.

— Хм..ну подивімося. 

Денис сів за комп'ютер і почав шукати інформацію. Ми чекали десять хвилин, двадцять, а хлопець мовчав, все більше і більше нахмурюючись.

— Щось не так? — врешті, не витримала я.

— Номер машини зареєстрований на Нікітчиного Кирила. Я намагаюся пробити його по базі, але відкритої інформації мало. Я б навіть сказав дуже мало. Таке враження, що хтось дуже добре замаскував інформацію про нього. Мені треба більше часу.

— Наскільки більше? 

— Точно сказати не можу.

— Добре, тоді не буду заважати. Повідомиш, як знайдеш інформацію?

— Мг... — на автоматі відповів хлопець, навіть не відриваючи голови від екрана.

— Ідемо, Саш. Це надовго, — сказала Єва і ми пішли на кухню.

РУСЛАН

Все проходило по плану. Справу з копом вирішено. Саша знаходиться під наглядом, а значить у безпеці. Однак, стан дівчини мене непокоїть. Ця поїздка в Італію змінила її, по моєму, не в найкращу сторону, бо дівчина закрилася. А ця червона помада, яку вона кожен день наносить...вона їй так личить і так спотворює. Сьогодні Саша взагалі мене здивувала. Так різко мене ще ніхто не ставив на місце. Вона, ніби яро відштовхувала. По факту, мені це тільки на руку, я ж сам хотів поставити кордони "Викладач — студентка", але зараз на душі так гидко. Хочеться того тепла, тієї м'якої усмішки, а отримую лише холод. 

Зайшовши у кабінет, відчув вібрацію телефон. Телефонував Кір.

— Привіт. Щось сталося?

— Здоров, Рус. Та от, мило побесідував з твоєю бестією.

— Що?!

— Дівчина помітила мене і вирішила вийти на розмову. Запальна мала, я б навіть сказав — безголова.

Твою ж...це дуже погано.

— Кір, прошу, не попадайся їй на очі! Старайся бути максимально непомітним. Як ти сам сказав, Саша дівчинка запальна, вона полізе розбиратися і докопається до правди, яка їй зашкодить.

— Вона мені поліцією погрожувала, — слова Кирила ятрили неприкритою насмішкою.

— Саша не стане подавати заяву. Вона не дурна. Почне копати сама. Будь дуже пильним, Кір. Побачиш, що все йде не так, як треба, одразу повідом мене. До речі, де вона зараз?

— Їде зараз з якоюсь блондинкою у невідомому напрямку.

— Певно, Єва.

— Чорт його знає. Буду слідкувати далі.

— Окей. Якщо що — одразу телефонуй мені.

— Я пам'ятаю. Все бувай. — поклав друг слухавку.

Те, що Саша знає про Кіра, дуже і дуже погано. Якщо вона полізе в це багно, то буде буквально під прицілом. Хоча, куди вже більше... Боже, як же її від цього всього відгородити, як захистити..