36

Практика проходила зовсім не так, як я очікувала. Я думала, що буду постійно працювати, готувала свій мозок до сприйняття великої кількості інформації, а виявилося зовсім навпаки. Хоч практика була кожен день, але все було дуже лайтово. Це не значить те, що ми не працювали, зовсім ні. Скоріше мені було настільки цікаво і комфортно, що я не помічала втоми.

 Я приходила о дев'ятій ранку в консерваторію, там мене зустрічала Сесіль і починалася теоретична частина, яка проходила близько двох годин. Можу сказати, що я скоріше закріплювала свої знання, аніж вивчала нове. 

Після теорії в нас годинний перерив. Ми йшли в наше улюблене кафе, замовляли каву з круасанами(я в них просто закохалася) і говорили про все і ні про що одночасно. Мої початкові враження про Сесіль не виправдалися. Хоча вони й не були помилковими. Сес розказала мені, що я просто прийшлася їй до душі. Вона відчуває, що ми чимось схожі, тому так добре до мене ставиться.

Після наших посиденьок, ми поверталися до консерваторії й починалася практична частина. Мені не розказували нічого нового, ні. Ми працювали над свободою дій. Мене вчили вивільнювати тіло, розслаблятися, отримувати задоволення від справи. Сесіль настільки вправно і непомітно виправляла мої помилки, що вже за два тижні були відчутні значні зміни. Вона доступно і дуже влучно пояснювала все, що було потрібно, а я вбирала інформацію, як губка. Також, вже після першої неділі Сес запропонувала попрацювати над моїм вокалом. Звичайно ж я погодилася. Тому після того, як ми закінчували з практикою, я їхала додому відпочивати, а о шостій годині вечора приїздила до студії Сесіль, де ми відпрацьовували мої вокальні здібності. І от в плані вокалу, жінка навчила мене багато чому. Мій голос відкрився зовсім з іншої сторони. Затиски, дискомфорт, важкість  — все це зникло. Я просто була на сьомому небі від щастя.

З Русланом Сергійовичем ми зідзвонювалися практично кожен день. Він мені звітував про кота, а я, своєю чергою, про те, як проходить практика. Про пропозицію Сесіль, поки що вирішила нічого не говорити. Щось всередині мене було проти розголосу цієї інформації.

Спочатку декана трохи напружило те, що в мене зовсім інший куратор, тому він одразу почав копатися, що відбулося. Насправді це була просто випадковість. Сеньйор Каваллі дійсно мав навчати мене, однак через якісь там особисті справи, він від'їжджав у Францію, тому мене і передали іншому викладачу. Хоча це навіть і добре. Ми з Сесіль знайшли спільну мову, та навіть більше, жінка, ніби стала моєю наставницею, до якої я могла звернутися в будь-який момент. 

Сьогодні, як завжди, після обіду почала збиратися на вокал. Тому, поспіхом натягнувши комбінезон, побігла до студії, де мене вже чекала Сесіль

— Ciao, dolcezza. (Привіт, мила.), — привітала мене вона.

— Buonasera Cecile (Доброго вечора, Сесіль.)

— Alexa, ho ottime notizie per te. Ricordi, alla fine della pratica, dovevi presentare pubblicamente i risultati?(Алекса, в мене є чудова новина. Пам'ятаєш по закінченню практики ти мала публічно представити результат?)

— Se non erro, dovevo dirigere il coro. (Якщо не помиляюся, я мала диригувати хором.)

— Tutto è così. Ma voglio darti l'opportunità di sentirti un vero cantante sul palco. Pertanto, alla fine del tirocinio, avrai un altro compito aggiuntivo. Spettacolo al Teatro alla Scala.(Все так. Але я хочу дати тобі можливість відчути себе справжньою співачкою на сцені. Тому наприкінці стажування у тебе буде ще одне додаткове завдання. Виступ в Театрі Ла Скала.)

Щооо?? В мене абсолютний шок.

— Questo è serio?(Це серйозно?)

— Non scherzerei con uno così, Alekso. vuoi questo?(Я б не шуткувала з чимось таким, Алексо. Ти хочеш цього?)

— Innegabilmente sì! È un grande onore per me. Non potevo nemmeno sognare una cosa del genere.(Беззаперечно так! Для мене це велика честь. Я навіть мріяти про таке не могла)

— Poi prepariamo il programma e il ventinovesimo agosto sarai di scena !(Тоді готуємо програму і двадцять восьмого серпня тебе чекає сцена!)

За півтори години репетиції ми вибрали твір і розібрали його. Додому летіла на крилах щастя. Досі не віриться, що я буду виступати...

Відпочивши, вирішила подзвонити Руслану Сергійовичу. Мені так хотілося, щоб саме він дізнався першим, про таку важливу для мене новину..

Я дзвонила декілька разів, однак ніхто не відповідав. Це було дуже дивно, адже  чоловік завжди брав слухавку. Так, не треба себе накручувати! Зрештою, він не має сидіти чекати, доки я зателефоную. У нього купа своїх справ. Тому, поклала телефон, пішла на кухню, щоб приготувати собі каву. Однак, відчуття занепокоєння не покидало.