34

Поїздка далася дуже важко. Я завжди погано переносила поїздки, особливо якщо це автобус.

Мілан зустрів мене чудовою погодою. Сонце так яскраво світило, що аж засліплювало. Все-таки Італія завжди мене приваблювала. Її спокійний плин життя дуже заспокоював і утихомирював нервову систему. А ще країна завжди в мене асоціювалася зі смачною випічкою й морепродуктами.

На виході з вокзалу мене вже чекала машина з водієм. Мені заздалегідь подзвонили та повідомили про автомобіль. Тому спокійно всілася в машину й стала чекати, коли ми приїдемо на місце. Дорога зайняла від сили десять хвилин. Приїхавши до багатоповерхового будинку, попрощалася з водієм і пішла освоювати своє нове житло.

Зайшовши у квартиру, одразу почала все розглядати. Приміщення складалося зі спальні, ванни, гостьової й невеличкої кухні. А...балкон! Вид просто кайфовий, здається, що я ніби попала на картинку в Пінтерест.

Одразу ж розклала свої речі. От в мене манічка, доки все не облаштую, то не заспокоюся. Навіть якщо буду з ніг валитися, все одно буду приводити все до порядку. Нік часто мене за це сварив. Казав, що я якась ненормальна. Від спогадів настрій став трохи пригнічений. Згодом, мене зморило і я просто відключилася. 

Уві сні я знову опинилася в ненависній вогняній кімнаті. В минулий раз я не могла рухатися, хоча, по правді кажучи, навіть не намагалася. В цей раз, я зі всіх сил старалась хоча б поворухнути пальцем, але нічого не виходило. Тіло повільно — повільно тліло, приносячи жахливий біль і зупинити його я була не мала сили.

Проснулася ближче під вечір і одразу пішла в душ. Мені хотілося просто змити все те, що накопичилося назовні й в середині. Нещодавно, я відкрила для себе таку чудову штуку, як холодний душ. Дуже класна практика, хочу сказати. Коли вперше спробувала, було дуже важко, здавалося, що тисячу голок разом впиваються у шкіру. Але відчуття після...їх ні з чим не зрівняти. Емоції вщухають, а концентрація підвищується разів так на сто. Ось і зараз, виходячи з душової кабіни, спокійненько будувала план на вечір. Взагалі-то, я мала повідомити сеньйора Каваллі про свій приїзд ще зранку, однак, все пішло не за планом.

Зробивши собі каву, вийшла на балкон і набрала номер.

— Buonasera. Mi dispiace molto do non aver richiamato prima (Добрий вечір. Мені дуже шкода, що я не передзвонила раніше.

— O! Non preoccuparti, ragazza. Capisco che hai bisogno did riposo. Pertanto, Oggi puoi Una passeggiate e domani puoi venire ad allenati.(О, не хвилюйся дівчинко. Я розумію, що вам потрібен відпочинок. Тому сьогодні можна погуляти, а завтра прийти на практику)

— Grazie Signore. (Дякую, сеньйоре)

— Ciao, Aleksa, riposati. ( Бувай, Алексо, відпочивай)

Недовго думаючи, вирішила прогулятися по місту. Зібрала коси в пучок, вдягнула спідницю, рубашку, накинула джинсовку й вийшла. На вулиці було достатньо прохолодно, тому накидка була досить доречною. Пам'ятаю, коли ми вперше поїхали з Ніком на конкурс в Київ і вирішили прогулятися, він попросив мене накинути на плечі хоча б якийсь кардиган, а я встала на диби й сказала, що це дивно, адже на вулиці жарко. А вже через годину погода зіпсувалася, мене продуло і Нік потім мене лікував. З того дня, я завжди вдягаю верхній одяг.

Помірно йдучи містом, я уважно розглядала будиночки. Вони були такими цікавими й милими. Взагалі, в Мілані я була не вперше. 3 роки тому я приїздила сюди з Ніною Михайлівною на її останній концерт. Це було божественно!!!

Вона виконувала один з моїх улюблених творів "Setu Mami". Такого ніжного і водночас потужного виконання, я ще ніколи не чула. Ніна Михайлівна була справжньою королевою. Її голос заповнював весь зал, проникаючи в кожний куточок. Ніколи б не подумала, що в такій тендітній жінці може бути стільки сили. Тоді весь зал, слухав не відриваючись, а після концерту квіток було стільки, що прийшлося викликати окремо машину. 

Ці спогади сколихнули приємні почуття. Мені хотілося досягти такого ж успіху. 

Раптом, я відчула дуже приємний запах. Він доносився з невеличкої кав'ярні. Мене мов магнітом потягнуло до неї. В приміщенні було дуже комфортно й атмосферно. Я замовила собі какао і круасан з ванільною начинкою. Зайняла місце біля панорамного вікна і стала чекати замовлення. Його принесли досить швидко. Все виглядало так апетитно, що я мало не накинулася на їжу.

Під час трапези задзвонив телефон. Це був Руслан Сергійович.

— Слухаю.

— Привіт Сашо. Як долетіла?

— Доброго вечора. Руслане Сергійовичу. Все добре. Вже прибула на місце, зараз сиджу в кафешці, їм.

— О, та ти що!? Ти їси! І навіть без нагадування. Прогрес..

— А без шпильок, ніяк?

— Ніяк. Власне, телефоную, щоб переказати, що з твоїм мейн-кунчиком все добре. Він поїв і он спить  — включив декан відео.

О, то він у мене вдома...СТОП! Мейн-кунчик?

— Ви сказали мейн-кунчик?

— Ну так...Дуже дивно до речі, що таку породу викинули. Коти мейн-куни дуже дорогі на ринку. А ти не знала якої він породи?

— Ні..коли я його знайшла, він був такий маленький, що мені й в голову не прийшло, що він породистий.

— Ну тепер будеш знати. Все, не буду тебе відривати. Гарного вечора.

— Вам також.

Після розмови настрій був просто прекрасний. Я ще дві години погуляла по місту, купила продукти, сувенірчики, а потім пішла додому. 

В мене був твердий намір взяти з цієї поїздки все можливе.