31

Сьогодні був передостанній день перед канікулами. Зазвичай, в цей день ми прощалися з однокурсниками й все літо тусили з Ніком. Вечори кіно, поїздки в різні міста, це були наші розваги. Ми крутили глобус України, закривши очі. Куди пальцем тикнули, туди і їдемо. Дуже часто відвідували Ніну Михайлівну і проводили час з нею. Це були прекрасні вечори, коли ми сиділи в холі й пили чай, а вона грала на роялі заворожуючу музику. Більше цього ніколи не буде. Від спогадів, на очі навернулися сльози. 
Так, Саша, не розводимо сирість!

Понуро йдучи, роздумувала над усім цим.

Весь коледж гомонів, всі були збуджені напередодні літа. Кожен будував свої плани. Хтось їхав до батьків, хтось відправлявся на курорт, хтось просто хотів весело провести час з друзями. Колись і я була серед них..

Кажуть, не варто жити минулим. А що робити, якщо крім минулого більше нічого не залишилося?

Прийшла в аудиторію, як раз перед початком пари.

— Добрий ранок. — Посміхнулася і привіталася з усіма. Хто б там не казав, набагато простіше жити з посмішкою на вустах. Хай вона і фальшива.

— Доброго ранку студенти. Вітаю всіх з закінченням навчального процесу. Бажаю вам добре провести час і повернутися з новими силами. Чесно кажучи, я задоволений вашими результатами. За цей час ви дуже виросли, як особистості і як спеціалісти. Мені було досить приємно знати, що саме мій курс став найкращим в рейтингу. Я радий, що ми змогли порозумітися, — продекламував Руслан Сергійович.

— Ми також раді, що саме ви куруєте наш курс, — загомоніли студенти у відповідь.

— Ніяких завдань на канікули я не задаю. Однак, наполегливо рекомендую, перед початком 4 курсу повторити все, що ми вивчали. Прочитати конспекти й практики, тому що весь матеріал четвертого буде повністю базуватися на матеріалі третього. Повірте мені, цей курс буде в рази складніший, ніж минулі. І повертатися до пройденого матеріалу ми не будемо. А тепер відкриваємо зошити й записуємо "Повторення вивченого матеріалу". Саме ось це і повторите.

Решту пари ми провели пригадуючи матеріал і підбиваючи підсумки.

Після, куратор попросив мене залишитись. 

— Слухаю вас Руслане Сергійовичу.

— Сашо, хотів тебе повідомити, сеньйору Каваллі ти й твій виступ дуже сподобалися, тому він запросив тебе на практику в Мілан, на весь серпень місяць.

ЩООО?!! Аоаоа.

— Серйозно?! Це не жарт?

— Хіба ж я став би з таким жартувати? Поїздка запланована з тридцять першого липня до двадцять дев'ятого серпня.

Боже, як обухом по голові..

— Почекайте, що треба робити? Куди їхати? Що з собою брати? Можливо щось платити треба? — Стільки питань..

— Заспокойся, сядь. Поїздка оплачена, не турбуйся. Ти будеш жити в знятій для тебе квартирі. Брати з собою треба лише свої речі, документи й кошти на певний час. Це буде оплачувана практика. З програми можеш взяти те, що вважаєш за потрібне. 

— Боже, це дуже неочікувано...

— Все буде добре, ти, як ніхто на це заслуговуєш. Якщо буде потрібно, можеш походити до мене на липневу практику перед поїздкою, я тобі дам додаткові знання. Все ж, я теж проходив колись практику в Італії.

— Практика з вами? Я згодна! — Вхопилася за цю соломинку.  Руслан Сергійович, як слід мене підготує. Як мінімум, я хоча б заспокоюся.

— Все. Тепер іди додому. І Саш, прошу, відпочинь хоча б цей місяць. Ти проробила колосальну роботу. Зараз потрібно дати своїй нервовій системі заспокоїтися.

— Я вас зрозуміла.

— Чудово.

Після розмови, додому я не пішла, а полетіла на крилах щастя. Як раз три тижні відпочинку в коледжі, займусь роботою в студії. Все ж треба підготуватися до запису з Лізою. Потім липнева практика і поїздка. Все навіть краще, ніж очікувалося.

РУСЛАН

Ніколи не думав, що таке скажу, однак вперше в житті, я переживав за когось більше, ніж за самого себе. Особливо коли Олександра виступала сольно. Я бачив наскільки важко їй це далося. Вона співала і просто захлиналася своїми ж сльозами. Хотілося підійти, обійняти й забрати її біль собі. 

Після концерту завіз дівчину додому. І хоч ми їхали в суцільній тиші, відчуття правильності ситуації, не покидало.

На наступний день, прийшовши в коледж, одразу попрямував до Вадима. 

— Здоров, Рус. — Він встав, щоб пожати мені руку.

— Привіт, Вадиме. Прийшов уточнити, як буде далі проходити навчання.

— Все як завжди Рус. Сьогодні останній день, ти даєш настанови на літо. Вони відпочивають, а потім за неділю до початку навчального процесу приходять і коротко повторюють вивчене. Твій курс так точно. В цьому році буде трохи поглиблена програма, бо курс доволі сильний. На скільки я знаю, твої поголовно вступають в консу. Тому треба все довести до ідеалу. По документації ти усе знаєш.

— Зрозумів.

—  До речі, хотів повідомити, що до мене підходив сеньйор Каваллі та запитував про Сашу. Як ми й гадали, він хоче запросити її на практику в серпні.

Радує, що хоч не на все літо..

—  З якого по яке число?

—  Тридцять першого липня вона має вилетіти й пробуде там до двадцять дев'ятого серпня. Поїздка повністю оплачується, як і практика. Повідомиш Олександру, чи мені передзвонити?

—  Я сам їй скажу.

 — Добре..

***

Після розмови дівчина була більше схожа на рибку. Витріщила очі й тільки беззвучно відкривала рота. Вид в неї був, м'яко кажучи, прибитий.

Вона задавала купу запитань. Заспокоївши, пояснив, що до чого. Однак, дівчина була все ще розгублена. Я запропонував їй допомогу, щоб як слід підготувати до поїздки. Хоча, вважаю, що це не особливо і потрібно. Саша знає все, що потрібно, навіть більше.

Можливо, якщо признатися собі чесно, то ця допомога  більше для мене, аніж для неї. За цей рік я дуже прив'язався до Саші. І навіть уявити собі не можу, як мені бути без цієї бестії. Без її хитрої посмішки, без постійно піднятої руки, яка показує всю жагу відповісти. Вона стала моєю втіхою, моєю гордістю.