23

Весь цей час, до першого зібрання, я пахала, як проклята. Щось придумувала, міняла, доповнювала, переписувала і так по колу. Результат мене задовольнив. Зрозуміло, що правки будуть, але початок покладено.

Ось вже і настав час презентації старост. На ній були присутні представники хорового і оркестрового диригування, вокалісти, теоретики, духовики, народники, і піаністи. Я вирішила продемонструвати свою презентацію першою, так сказати, відстрілятися.

— Всім привіт.Одразу перейду до суті. Моя курсова робота буде вміщати декілька видів мистецтва. Це буде такий собі міні мюзикл, який міститиме в собі: виступ хору, яким керуватиму я, виступи вокалістів. Також буде присутній міні сюжет, з яким ви ознайомитеся в роботі. — Розказавши основну ідею, включила презентацію, де більш детально все розклала по поличках.

— Дуже цікаво і масштабно. Тут треба буде вкласти багато сил і використати векику кількість людей. Ти сама з цим впораєшся? — Висловив свою думку Владислав, староста теоретиків.

— Ну раз я це представила, значить я впевнена в своїх силах, Влад. Тим паче, я не зовсім одна..

— Тоді, буду радий побачити результат роботи.

Далі презентували свої курсові теоретики, за ними вокалісти, потім духовики, народники і замикали цепочку піаністи.

Ідеї у всіх були дуже цікаві, я б навіть сказала монументальні. Дійсно цікаво подивитися, що з цього вийде.

Після двочасового зібрання, я була вижата, мов тряпка. Однак, пообіцяла зайти до Руслана Сергійовича.

Зайшовши в кабінет, привіталася і сіла за стіл.

— Показуй свій шедевр. Всю неділю в тиху працювала.

Я передала йому в руки сюжет і сценарій. Чим далі Сокольський читав, тим більше його очі походили на пʼять копійок. Дочитавши до кінця, він спокійно відклав папери, склав руки перед собою і промовив:

— Саш, ти розумієш, що це практично нереально?

— Ключове слово "практично", а значить цілком реально. 

— Це не дитячі забавки. Для такого виступу треба готуватися, як мінімум пів року і всім складом педагогів, а ти хочеш вкластися за два місяці. Треба підготувати хор, десь знайти купу реквізитів і техніки, найняти звукорежисера.

— Я знаю, все вже розрахувала. Єдине, що я попрошу — підтримки.

— Саша, ти суцільна біда!

— Я знаю.

— Я тобі допоможу, можеш не хвилюватися, а тепер шагом марш додому. І добряче виспись.

— Дякую вам, всього доброго!

— Йди давай, недорозуміння ходяче.

РУСЛАН

Після того, як Саша повернулася в коледж, жити стало, ніби легше. Всю неділю її відсутності, я дуже нервував, здригався від кожного дзвінку і повідомлення, думаючи, що дзвонить саме вона. Навіть декілька раз поривався поїхати дізнатися, як вона там, але вчасно себе зупиняв. По-перше, Олександра мені ніхто. По-друге, я їй дав час зібратися з думками і прийти в себе. 

Побачивши дівчину в перший день, помітив, що на її обличчі, застигла маска, під назвою "у мене все ОК", а в очах відображався всесвітній сум і втома.

Однак, вона працювала, продовжувала жити, вже це радує.

Про звітній концерт, я дізнався мало не останній. І звичайно ж розумів, що Саша буде представником нашого відділу. Знаючи її ентузіазм, я не сумнівався, що робота буде масштабною, але навіть не міг собі уявити на скільки!

Коли дівчина принесла сценарій, то прочитавши його, в мене полізли очі на лоб. Задумка гарна, дійсно гарна, але рівень дуже високий. Там тільки одна підготовка хору чого варта! Звичайно, я погодився їй допомогти, бо сама вона якщо і впорається, то просто загнеться. А підтримка ніколи зайвою не буде.

Від роздумів мене перервав телефонний дзвінок. Номер був невідомий.

— Слухаю!

— Сокіл, радий тебе чути.

Які люди завітали....

— Привіт Артур. З якого приводу телефонуєш?

— Все по тому ж Рус. Є робота для тебе..— Не давши йому договорити сказав:

— Арт, я тобі вже давно сказав, я зав'язав з минулим.

— А ти добряче подумай! Замовник готовий виплатити клугленьку суму, за якісне виконання роботи. А кращого ніж ти, я не знаю.

— Моя відповідь залишається незмінною.— Після цих слів, відключив слухавку.

Ця розмова сколихнула давні спогади...