18

РУСЛАН

Під'їхавши до багатоповерхівки, вийшов з машини, щоб допомогти Саші вийти. Однак, вона мене випередила.

Що ж за дівка така! Буде здихати, але допомоги не попросить. Ну сиди ти в машині, так ні, сама справлюсь! Добре, хоч встиг зловити це чудо, доки вона не вивалилася на землю. Не став слухати її  незрозуміле бурчання, взяв на руки і поніс в квартиру.

- Давай ключі.- Сказав я, коли ми опинилися навпроти її дверей.

Дякую, хоч тут вона не чинила опір. Відкрив двері і пройшов в середину. Заніс Сашу у вітальню і поклав на диван. Спочатку вона сиділа мовчки.

- Навіщо вам це все?- Спитала через деякий час.

- Не зрозумів?

- Ну, навіщо ви возитеся тут зі мною?

- А мені треба було пройти повз, коли ти почала задихатись? Вибач, в слідуючий раз так і зроблю.

- Дякую вам допомогу.- Втомлено промовила дівчина. На її слова, я просто кивнув головою.

- В тебе чай і м'ята є?

-Мг, там, на кухні в верхньому ящику, зараз я вам зроблю.

- Чай не мені, а тобі. Сиди, я сам зроблю, ти ще не відійшла.

На кухні розібрався зі всім швидко. Зробив солодкий чорний чай зі м'ятою і поніс дівчині. Мені Денис колись казав, що при сильному стрессі солодкий чай заспокоює нервову систему.

- Пий, по троху- Вручив чашку.

Саша надпила і скривилася.

- Що не так?

- Я не п'ю чай з цукром.

- Вважай, що цукор, то як ліки, хочеш не хочеш, а випити треба. Давай.

Вона продовжила пити, скоро кружка стала пустою.

- В тебе вперше сталася панічна атака?

- Так, в мене раніше такого не було.

- З чого все почалося? Що стало тригером?

- Не знаю точно. Але, коли я була біля труни, з'явилося відчуття, ніби я починаю тонути.

- Значить так, уважно мене послухай! ПА- це дуже серйозно, і якщо не знати як з цим боротися, наслідки можуть стати жахливими. Якщо, це трапиться знову, спробуй справитись сама, але краще буде, якщо ти когось повідомиш про це. Пам'ятаєш, що ми робили?- Вона кивнула- Прекрасно. Роби те саме, при можливості абстрагуйся від того, що тебе бентежить. Зрозуміла мене?

- Так.

-От і добре. Цю неділю ти звільнена від пар. Відпочинь, відволічись від всього, при можливості, взагалі зміни місце дислокації, щоб стіни не давили.

- Дякую вам...-Тихо промовила вона і обійняла мене. Цього я не очікував...

Після розмови, попрощався і поїхав в коледж. Щось сердце не на місці. В середині мене розривало бажання повернути машину назад і бути поряд з Олександрою..

Щось мене не туди веде.