14

РУСЛАН

Сім годин вечора. Робочий день вже майже закінчився. Вже збирався додому, як помітив, що телефона немає.

"Певно, забув в аудиторії"- Подумав і пішов на другий поверх.

Коледж був пустий, ані душі крім охоронця і мене. Однак, проходячи повз роздягальню, я почув шум води і ніби..стогін?

Не знаю, що мною керувало, але я відкрив двері і пройшов в середину, прямо до душових кабін. Те що побачив в середині, мене знатно налякало.

Саша, лежала на підлозі душової без свідомості. Обмотавши її полотенцем, яке лежало на лавці підняв на руки, наспіх натягнув на неї сукню і поніс на вихід. На мої дії вона ніяк не відреагувала. Треба привести її до тями.. В машині має бути аптечка..

 Коли ми виходили з коледжу, охоронець дядько Петро, дивлячись на цю картину "спляча красуня і прекрасний принц", нічого не сказав, лиш поглядом косив  нашу сторону.

Коли ми вже були в машині, я дістав нашатирний спирт, підсунув Саші під ніс і почав чекати реакцію.

І вона була....але такою, яку я не чекав. Дівчина прокинулась, але ніби, знаходилася в стані прострації, а потім і зовсім почала плакати. Без всхлипів, без істерики, просто по її обличчу стікали мовчазні сльози, а очі були закриті. Вона нічого не говорила, не рухалася. Не знаючи куди діватися, а покинути її в такому стані я не міг, вирішив завезти до себе додому, щоб контролювати стан.

Поки ми були в дорозі, Саша знову відключилася.

Що ж з нею сталося? Що визвало таку реакцю?

Приїхавши до дому, заніс її в свою кімнату і знову спробував розбудити. На цей раз реакції практично не було.

Я вирішив не чіпати її якийсь час. Але якщо через дві години вона не прокинется, я потрібно буде викликати лікаря.

Вийшовши з кімнати, пішов у кабінет. Півтори години займався документами і накладними, а потім пішов до Саші, перевірити чи нічого не змінилося. В приміщенні стояла тиша. Дівчина лежала на ліжку так, як я її поклав. Підійшовши ближче, помітив, що вона труситься, ніби їй дуже холодно. Торкнувшись чола, я відчув сильний жар і не на жах перелякався. Вона горіла. Вхопивши телефон,  набрав номер.

- Ден привіт, вибач,що турбую. Мені терміново треба твоя допомога.

- Що сталося Рус?

- Приїжджай до мене і візьми медикаменти. Діло життя і смерті.

- Добре, зараз буду.

 Денис мій давній друг, до того ж медик. Доки він їхав, я намагався допопомогти дівчині чим міг.

- Мммм, холодно.- Ледь прошепотіла вона.

- Зараз, зараз. - Закутав її в ковдру і обійняв.

В такій позі нас і застав Денис

- Рус, що....сталося? Твою ж ...матір.

- Ден не тупи, допоможи їй!

Він тільки кивнув, і підійшов до Саші.

- Відлипни від неї, дай зробити свою роботу!- Рявкнув на мене. 

Відпустивши її, я став осторонь і спостерігав за його діями.

Ден був справжнім професіоналом своєї справи. Він швидко витягнув Сашу з імпровізованого кокона і поклав на ліжко. Потім зміряв тиск і температуру.

- Вона горить Рус.

- Ден, я знаю, тому і подзвонив тобі.

- Я зрозумів, не нервуй. Краще принеси холодну воду і якусь ганчірку.

Доки я виконував його доручення, Ден поставив Саші укол, після якого вона перестала труситись і дихання вирівнялося.

- Коли піднялася температура?

- Приблизно пів години-годину назад- Віповів я, а Ден щось записував і задавав чергові питання

- Ден, що з нею? Хоч приблизно сказати можеш?

- Я не можу сказати стовідсотково, але це точно не застуда, чи вірус. А тепер скажино мені, що взагалі відбувається? Хто ця дівчина?

- Це моя студентка. Я знайшов її без свідомості, покинути не міг, в коледжі нікого не було, ось і привіз  до себе.

- "Просто студентка?"- Спитав, а голос так і сочився сарказмом.

- Так, просто студентка. Ти ж знаєш, я не змішую роботу і відносини.

- Ну, ну... Значить так, постійно наглядай за нею, якщо температура знову підніметься дзвони мені. Завтра дасиш їй одну таблетку зранку і одну ввечер.і- Всунув мені в руки медикаменти.- Все, я поїхав.

- Дякую тобі Ден, я в боргу не залишусь.

-Бувай! - Попрощався друг.

- До зустрічі.

Всю ніч просидів з Сашою. Боявся, що не встежу за нею і станеться невиправне. 

Десь під ранок мене зморило і я не помітив, як заснув на дивані..