9

РУСЛАН

Днем раніше..

Добрий ранок, я в світанок. Прокинувся від різкого дзвінку телефона.

— Який йолоп вирішив подзвонити мені з-поза ранку в неділю?! — пробурчав, і не дивлячись підняв слухавку

— Здоров, Русе.

— Вадим, ти з мене знущаєшся, чи що?!

— Не дратуйся, я дзвоню по справі.

— Якщо це не діло життя та смерті, можеш навіть не говорити.

— Не звізди. Давай ноги в руки, я тебе чекатиму в "Бурбоні".

— Щоб тебе прибило по дорозі.

— І тобі всього найкращого.

 В голові звучали не найкращі епітети, але робити було нічого, встав, зібрався і вже через пʼятнадцять хвилин був в барі. А ось і Вадим.

— Чуєш, сам витягнув мене з ліжка, ще й чекати змусив.

— Вибач, на конференції затримали.

— Проїхали, по якому поводу кіпіш?

— Сьогодні зранку мені подзвонив Завгородський.

— Ректор Одеської конси?

— Мг.. Так ось, у них там зараз проходить конкурс-фестиваль. І від нашого коледжу треба когось відправити. Я хотів з тобою порадитися, кого саме. Бо ти ж прекрасно розумієш, що туди аби кого не відішлеш. Є хтось на думці?

Тут навіть і думати нема чого.

— Так, є. Двоє студентів мого курсу, Микита й Олександра. Вони найкращі, не сумнівайся.

— В тобі я ніколи не сумнівався, — сказав Вадим і відсалютував мені чашкою еспресо.

— Які там умови конкурсу? — Треба ж знати до чого їх готувати.

— Взагалі початок конкурсу через чотири дні. Якихось особливих потреб немає. Там дві номінації: вокал і диригування з методою, на достойному рівні. Там просто всіх поділять на категорії й усе.

— Ми будемо брати участь в обох, програма дозволяє, там тільки деталі допрацювати.

— Прекрасно, тоді я сьогодні ввечері повідомлю їх обох. Хай вони до тебе завтра прийдуть, розкажеш їм все.

Далі було обговорення робочих моментів. В останній час, Вадим багато зі мною спілкується, мені це навіть подобається, відчуття, ніби ми знову стали підлітками.

ЛЕКСА

Знесло нас з Ніком о шостій ранку. Ну точніше знесло мене.

— Нік, вставаай!! Досить вже дрихнути!

— Гуляй лісом, Лекс, в мене сьогодні вихідний! — сказав він і накрив голову подушкою.

— Який вихідний!? Нам ще треба зібратись, підготувати костюми, приготувати поїсти. У нас купа справ, які треба зробити, а ти в ліжку валяєшся! — обурено мовила я, стягуючи з нього ковдру.

Раптом, Нік вскочив, вхопив мене за талію, повалив на диван і почав лоскотати! Я до жаху боюсь лоскоту!!

— А я тебе попереджав! Нарвалась!

— Нікусік...аа, будь ласка, досить! Я зараз вмру! — через сміх стогнала я.

Під руку потрапила подушка, якою я з розвороту запулила в Ніка. Він такого не очікував, але швидко оговтався і в кімнаті почався справжній бій.

— Все, все, я здаюся! — капітулював друг, піднімаючи руки.

— Отож-бо! Одразу б так! — войовничо відповіла йому.

— І так, що у нас на порядку денному?

— Значить! Для початку душ і сніданок. Шуруй перший, доки я напишу план.

Відправила хлопця, а сама почала складати список.

— Мг, купити їжу, воду. Потім ще заїхати в аптеку...хм, по моєму все.. — перерахувала вголос.

Через декілька хвилин Нік виліз з ванни й прийшов на кухню.

— Ну що, написала?

— Дивись, ось список, треба буде, додаси свої пункти. Я в ванну. До речі, сніданок на тобі! — крикнула я, виходячи з кухні.

— От зараза! — прилетіло у відповідь.

Боже, душ — це щось неймовірне! Після нього відчуття, ніби тонну грязюки з себе змила, разом зі вчорашньою утомою.

Ммм, який запах з кухні.

— Текс... і що ж моя "хазяєчка" приготувала? 

— Гарячі бутерброди й кава, вас задовольнять ?

— Ммм...Царський сніданок!

— Падай давай, цариця, — фиркнув Нік.

Ми поснідали й поїхали в торгівельний центр за покупками. В принципі, нічого особливо масштабного не купляли. Лише ліки, які могли знадобитися, їжу в дорогу, та деякі незначні речі. Після, Нік завіз мене додому, де я почала збирати речі в дорогу. Для нас така практика була досить буденною, адже зазвичай, на конкурси ми їздили разом, тож я завжди розраховувала якісь потрібні речі на нас двох. Це була така собі підсвідома турбота. 
Спочатку, приготувала їжу. Спекла зернові хлібці й пончики на прохання друга, поклала фрукти та овочі,  заварила чай в термосі. Все це склала в сумку і пішла розбиратися з валізою. Терпіти не можу збори, тому що треба передбачити всі можливі варіанти розвитку подій, і все одно щось піде не так! До вечора все було готово, тому я лягла спати з чистою совістю.