7

РУСЛАН

Перша пара пройшла успішно, так само як і диригування з Сашею. Дівчина зуміла вкотре мене здивувати. Не дивлячись на свою зухвалість й моментами, надмірну емоційність, вона виявилася досить обізнаною і кмітливою, в ній буяв запал до роботи; вона не боялася ставити запитання, при потребі відстоювала свою думку, керуючись власними баченнями й обґрунтованими фактами. Загалом, мені подобалося, що студенти мене розуміють, а головне засвоюють викладений їм матеріал. 

Під час перерви мені треба було зустрітися з Дідківським, хоровим диригентом коледжу, він як раз мав бути у "першачків". Зайшовши в аудиторію, переді мною постала комічна картина: три студентки вирішили максимально виділитись серед інших, і зробили з себе чорт знає що; одна нафарбувалася ніби мавпа, інша наклеїла собі метрові кислотно – зелені нігті, третя просто схожа на безхатченка, який тільки виліз зі сміттєвого бака. Ну що ж, цього слід було чекати. Дівчата були дуже войовничо налаштовані. Ну побачимо у що це виллється.

— Ммм, який стиль, який смак, — прокоментував я цей дешевий маскарад.

— Саме так! Наш неповторний стиль, — сказала блондинка, з метровими кігтями.

— О, це точно! Таке, як побачиш, повторити точно не захочеш. Представтесь мадам.

— Дарина Котова, — з гордістю в голосі, промовила.

— Що ж Дарина....і компанія, нагадую, за порушення правил вас чекає покарання, після пар залишитесь і будете мити підлогу в коледжі.

— З якого це дива? Ніякого ЗАКОНУ ми не порушили.

— А з такого дива, пані, що ви навчаєтесь в закладі, де є певні правила. Повторю, якщо вони вам не подобаються, шапка – двері, я вас не затримую.

Дівчата враз поникли.

— Чого стоїте? Ідіть до ректора, забирайте документи й шуруйте на всі чотири сторони! — Всі троє вирячили свої очі на мене і мовчать. — Що і треба було доказати. Ви троє відчайдушно тримаєтеся за свої місця, бо розумієте, що більше вам ніде немає місця. Так воно і є, дорогенькі! Тому, троє, взяли ганчірки в руки й зараз же ідіть мийте підлогу в холі!

 — Але ж ви казали, що після пар... — пискнула "ватажок" стада.

— Це було до того, як ти почала качати права! Ганчірку в зуби й в хол! ШВИДКО!!!! — рявкнув щосили.

Дівчата понуро взяли у прибиральниці ганчірки й прийнялися мити підлогу. Скоро, приміщення наповнилося студентами, які уважно спостерігали за цим дійством. 

— Ось це показовий "концерт" для тих, хто ще не зрозумів, що виконання призначених мною правил, є обов'язковим. І повірте мені, це лише квіточки, — сказав я і відправився в кабінет. Голова почала нещадно боліти. І тільки сів за стіл, як в кабінет влетіла Лекса, і вилила на мене просто громадний потік слів, колючих,  і злих. Так, я розумів, що вчинив жорстоко, однак це була вимушена міра. А Олександра поступила дуже нахабно, влаштовуючи цей скандал.

Після розмови з дівчиськом, я був злий, мов сто чортів. Як вона взагалі насмілилася увірватися в кабінет, та ще й з такими претензіями? Таке нечуване нахабство я не прощаю. Вона буде віддуватися, за свої слова.

З такими думками я і відправився на пару до другокурсників. І ось нещастя, на другому поверсі, біля аудиторії стояла "грізна парочка", і їхня розмова, а точніше слова Саші мали дуже цікавий характер.

— Думаєш не жалкую? А знаєш, що? Не жалкую! Чортяка був не правий, він вчинив як безрозсудний, бездушний чурбан.

ЩООО?? Чортяка? Безрозсудний, бездушний чурбан? Їй богу, доведе паразитка! В цей момент вона повернулася, і побачивши мене, зміряла таким поглядом, ніби я якийсь клоун другосортного цирку! Ну-ну, дорогенька.

Весь день, після інциденту я відчував, ніби сиджу на пороховій бочці. Навіть засинаючи, я думав про Олександру і всередині мене клекотала злість.