6

 Я не думала ні про вчинок, ні про наслідки, просто йшла, непомічаючи нічого навколо себе.

В кабінет я не зайшла, а увірвалася і слідом промовила:

- Ви що коїте??!!!

Сокольський сидів за столом і перебирав документи. Почувши мене, він лише підняв голову і скривився.

- По якому поводу ви заходите в мій кабінет, ще й без стуку?

- Ви ще запитуєте??!! Навіщо так над дітьми знущатись? Їм же всього по 15 років, а ви їх на першому курсі на весь коледж зганьбили!

Руслан Сергійович на мене дивився, ніби на докучаючу йому муху.

- Я попереджав, що за порушення правил буде чекати покарання, мене не почули. Ось тепер нехай пожинають плоди своєї тупості.

- Я розумію, що вони порушили правлила, але ж вони ще діти, можна ж було придумати щось менш жорстоке. Не знаю там, допомога в бібліотеці, та навіть те ж саме прибирання, але не перед студентами ж!? Вони там сльозами заливаються. Про яке тепер навчання для них може бути мова?

- Мене не цікавить їхній комфорт. Правила є правила. 

- В першу чергу, ви педагог і маєте розуміти, що з дітьми так робити не можна, бо ви псуєте їм психіку.

- Олександро не забувайтесь! Тим паче ви самі сказали, я педагог і мені вирішувати, що і як робити.

- В такому разі Руслане Сергійовичу-нарочито виділила його ім'я - Я зроблю все, щоб ніхто не постраждав через ваш непрофесіоналізм і непроглядний кретинізм.- Гордо розвернулася і вийшла з кабінету.

"Що я накоїла"- Перша думка, яка прийшла в голову після розмови в кабнеті.

-Він же мене тепер пережує і виплюне...

В аудиторію я йшла і роздумувала над тим, що тепер робити. По суті, я оголосила своєрідну війну. Та ще й кому?! Декану факультету!!

 В коридорі, на другому поверсі мене вже чекав Нік.

- Ти куди поділася? Я тебе всюди шукав. І чому ти бліда, мов смерть?- Перше що спитав, побачивши мене.

Приховувати те, що відбулося від нього, я не збиралася. Виклала все, як на духу.

Під час мого монологу, Нік стояв і лише кліпав очима. А після вилаявся так, що в мене вуха зів'яли.

- От Лекса, скажи, що ж ти постійно шукаєш пригоди на свою п'яту точку?!! Ти ж добровільно всунула свою симпатичну голівоньку в пащу лева.

- А ти думаєш я не розумію, що накоїла?! Думаєш, не жалкую?? А знаєш, що? Не жалкую! Чортяка був не правий, він поступив як безрозсудний, бездушний чурбан!

І в цей момент, Нік став схожий на натягнуту струну. Ну ні! Невже...

Я повертаюся...Переді мною стоїть цей самий безрозсудний чурбан і просто спалює мене поглядом. Однак, я не знітилася, зміряла його таким самим презирливим поглядом, і пішла в аудиторію.