4

ОЛЕКСАНДРА

Сьогодні, на здивування, я прокинулася раніше будильника. Хоча це і не дивно, вчора прийшла додому, зробила завдання, і заснула, як тільки голова торкнулася подушки.

Також, була ще одна маленька перемога: сніданок і кава. Хоч раз за місяць поїм нормально.

— День починається прекрасно! Треба збиратися, — сказала сама собі й пішла на пошуки одягу.

— Не те. Ні. О Господи, а це що тут робить?! — голосила я пів години, перебираючи свій гардероб. — О, те, що треба.

У своїх руках я тримала довгу темно-червону сукню, яку не так давно придбала.

Вона ідеально підкреслювала форми, а невеликий виріз спідниці кокетливо відкривав ніжку трішки вище коліна. Образ завершили елегантні чорні босоніжки й сумка. Готово! І хай тільки спробують доколупатися!

— Можна йти підкорювати місто, — промовила, дивлячись на своє відображення.

РУСЛАН

На роботу я прийшов набагато раніше, аніж потрібно, адже треба було заповнити документи. Вчора так і не дійшли до них руки. За пів години до початку пари, вийшов за кавою. Подвійний еспресо зайшов, як в суху землю. Руки, за звичкою, потягнулися за цигарками, однак завчасно згадав, що кинув курити. Лайно...

Коли до початку хорознавства залишилось десять хвилин, я пішов до аудиторії. Вже майже всі були на місці. Те, що я побачив, мене порадувало. Ніяких розпатланих зачісок, пом'ятого одягу і кислотно яскравого гриму. Все ж таки почули. Лиш Олександри не було. Якщо запізниться на цей раз, не буде, так само як вчора — запізнення відроблятиме. Унікальність — унікальністю, а дисципліна на першому місці.

Буквально через секунду чую:

— Всім привіт! — згадай...

Повернувши голову, просто остовпів. Дівчина стояла біля дверей в аудиторію, одягнута в темно червону сукню, що обвивала її тіло, як друга шкіра. Причому виглядало не вульгарно, а досить ніжно і водночас дуже сміливо. Тільки цікаво, в кого вона буде шукати кофту, щоб закрити голі руки? Чи хтось забув, що у неї спец? 

Від роздумів мене відволік її голос:

— І вам доброго ранку, Руслан Сергійович.

— Доброго, я вже думав загадувати вам відробіток за запізнення.

Вона посміхнулася.

— Люблю ламати плани, — сказала і продефілювала до свого місця, де її вже чекав Нік.

— І так, будемо розпочинати. — Встав зі свого місця й обперся об стіл.

— Одразу скажу, я радий, що ви мене почули. Ця пара буде в першу чергу ознайомлювальною для мене, хочу побачити, на що кожен з вас здатен. Оцінки ставити не буду сьогодні, адже матеріалу для вивчення не давав. — Кумедно споглядати за тим, як лиця студентів розслабилися, почувши, що оцінок не буде. — Почнемо з азів. І так, перше питання, що для вас є музика?

Одразу з'явилася рука. Це був худорлявий хлопець з першого ряду.

— Слухаю, представтеся, будь ласка.

— Денис Калинський, другий хоровий. Музика – це одна з багатьох течій мистецтва, яка організовує музичні звуки в часовому, тембровому і звуковому ряді.

Ууу, як все запущено... Цікаво, а що скаже наша Червона Королева.

— Олександро, а що для вас є музика?

Дівчину питання ніяк не збентежило, навпаки, вона несамовито промовила:

— Для мене музика — це життя.

— Цікава відповідь. Не могли б пояснити глибше?

— По-перше, я займаюся музикою з восьми років, хочеш не хочеш, а вона зайняла більшу частину мого життя. По-друге, якщо поглибитись до суті й подивитися з об'єктивного погляду, музика — всього лиш ноти, написані на папері. І тільки у виконанні, вона набуває життя. Саме виконавець наповнює музику сенсом, емоціями, історією. Тому музика для мене – синонім життя.

А дівчинка перевищила мої очікування.

— Дякую за відповідь. – Вона махнула головою і сіла на місце. — В першу чергу, я запитував, що є музика для вас, а не просто визначення терміну. Хоча для когось, музика дійсно є всього лиш терміном. Якщо ви вже знайшли своє покликання в музиці, не важливо, у вокалі, диригуванні, теорії чи грі на інструменті, вона має стати сенсом вашого життя, звичайно якщо ви прагнете стати професіоналами. Мої методи навчання будуть дещо різнитися з методами Нелі Василівни, але ефективність від них не менша. І так, хто зараз мені може описати як має відбуватися робота з хором? Наголошую, мені не потрібна відповідь, зазубрена з книжки, я хочу почути ваші особисті висновки, або, якщо ви не працювали з хором, то хоча б логічні здогадки, підкріплені базою. – Всі сидять, як вкопані. Що ж..випробуємо другий екземпляр.. — Микито, виходь.

Нік так само як і Лекса, спокійно вийшов в центр аудиторії.

— Що саме вам описати?

— Уявімо: вам потрібно вивчити з вашим робочим складом хору невелику партитуру й домогтися чистого інтонування, ансамблювання, а також попрацювати над динамікою.

 — Спочатку, цю партитуру потрібно продемонструвати хору, щоб у них була загальна картина того, як вона має звучати. Далі потрібно розповісти про неї: з якого твору, хто композитор, поняття про літературний текст. Коли ці деталі будуть розставлені по поличках, можна узятися за розбір хорових партій: сольфеджування з урахуванням ритму, темпу і чистоти інтонації, якщо не виникло труднощів, можна стати до роботи зі словами й...

— Дякую за демонстрацію! Можете сідати на місце. — Я не став слухати далі, адже це не мало сенсу. — Помилок я не побачив, з теоретичного погляду, але є одне маленьке, однак дуже вагоме "АЛЕ". Тільки що, Микита продемонстрував нам, як ми працюємо з хором в ідеальних умовах. Проте, в реальних умовах ти виходиш до хору і все летить шкереберть. Часу обмаль, артисти подекуди тебе абсолютно не слухають, особливо, якщо це підлітки чи діти, більшість з них навіть не розуміють, що ти з них хочеш, і в результаті виходить каша, яку потрібно хоч якось довести до чогось путнього. Тому, для початку, ви маєте усвідомити, як ви хочете бачити твір. У вас в голові вже має звучати ця ідеальна мелодична картинка і ви маєте змусити свій хор хоча б наблизитися до неї. А тепер відкриваємо зошити й записуємо тему "Робота з хором. Постава і рухи диригента."...