Зотліла

1.

ОМГ!!!

У когось ранок починається з кави, у когось з йоги і афірмацій, а у мене ранок починається з ХАОСУ.

Так, так, я проспала, все як зазвичай.

-Так Саша, встаємо, немає часу на те, щоб валятись! - Сказала я собі і попленталась у ванну.

-Матір Божа, Папа Римський! Оце красотка!

Із дзеркала ванни на мене дивилося "НЄЧТО". Лице пом'яте, як у алкаша дяді Толі з третього під'їзду. Синяки під очима розміром з Євразію. На голові вороняче гніздо. І так, поїхали! Помити голову, то пів біди, а от над лицем прийшлося провести танці з бубном. Знадобилося купа зволожуючого крему і тоналки, щоб привести себе в Божий вигляд. Зосталося саме головне.

Я дістала телефон, і набрала номер

-Тільки б взяв слухавку!- Взмолилася

-Слухаю, мадемуазель!- басом промовив Нік

- Зайчик мій, сонечко моє ясне, я так рада тебе чути!- Ласкаво промовляю.

- Е, ні, ні, ні! На мені це не працює!

- Ну ти ж мене любиш?..

- Терпіти не можу! Що ти вже хочеш?

- Нікусік, будь ласочка, завези мене в коледж..

- Ти що, ще не там?! Ну Лекса!

- Так, я знаю, я безвідповідальна особа, яка не може нормально розпланувати свій час. Але сонце, ну відвези, га! Це в останній раз, обіцяю - заканючила я

- Ага, знаю я твій "останній раз". Гаразд, під'їду через десять хвилин.

-Чекаю.

Прекрасно, на одну проблему менше. Вдягла жакет, взула туфлі, сумку взяла.

- Ніби нічого не забула...-Пробубоніла під ніс.

Закрила квартиру і вийшла на вулицю. Погода просто шикарна: сонечко світить, пташечки співають.

От вже і Нік приїхав, зараз мені влетить... Відкрила двері, сіла в машину.

- Привіт сонце!- Звично чмокнула його в щоку

- Привіт Лекс. От їй богу, не була б ти моєю подругою, придушив би.

- Але ти ж мене любиш?

- Куди ж я дінуся!

- Ну от, так що не бурчи! Їдьмо, бо точно запізнемося. Ти знаєш, Неля Василівна цього дуже не любить.

- Саш, хотів тобі сказати...