8

Макс прокинулася від запаху гарячого шоколаду. В кімнаті на горищі, вона зрозуміла це по спицихічному потолку і круглої форми вікну.Біля стін стояли книжні шафи, м'які крісло з темно коричневою оббивкою, Невеличкі столики. Все як з картинки, теплі коричневі кольори від яких віяло теплом. Всього роздивитися дівчина не могла голова трохи крутилася.

-Ти прокинулася.Це добре.Дякую, що врятувала мені життя і обличчя.

Перед Макс на краю ліжка сидів Бен

-Бен.

-Так, дехто ще Стрілком називає.

Макс пропустила поз уші останні слова хлопця, потягнулася за чашкою з шоколадом.

-Це мій.- Бен прижав до себе чашку.

-Я також хочу.- Макс наступила брови.

- Бери.Я жартую це звичайно тобі.- Він вітдав їй чашку.- Ти як думаєш, Амелія прийме мою пропозицію...

-Яку?- перебила його Максім.

-Вона купить у мене машину.

- Навіть не знаю.

- Я жартую.

-Бить тебе треба.

- Вибач, я хвилююся через те жартую.- Хлопець глянув на неї сумними очима.

-Добре прощаю.

- Підчас бою коли ви добиралися до порталу, на вас хотів напасти демон - хамелеон, я йому завадив, але близько підійшов до порталу, я знаю, що тільки ви троє і сім'я Амелії може наближатися до порталів.Мушки вам не шкідливі і я надіюся увійти до її сім'ї.

- Ти зробиш їй пропозицію?!

- Так тільки не кажи нікому про це. Домовились?

- Домовились!А як ти на це наважився?

- А би не ти я б помер, в мене все життя перед очима пролетіло. І всі події, що ми пережили разом.Я згадав це і зрозумів, що без неї не можу жити, тай до цього було багато подій, які нас пов'язували.Так я знаю, що в неї був наречений і що їй не раз робили пропозицію навіть шукачі, через те що вона сильний маг, але мені потрібна вона, а не її сила.Ти думаєш, що я дурень?

-Ні чому це чудово.

- Ходімо, спустимось вниз там всі чекають.
Бен пішов. Декілька хвилин Макс сиділа в ступорі, вона не розуміла, що взагалі відбувається і де дівчата.
-Ти йдеш?
Вона стрепенулася почувши голос Бена, піднялася з ліжка, виявилося, що знеї зняли тільки плащ, який лежав на кріслі в кутку кімнати.
-Іду.
Макс пішла туди звідки лунав голос.

Кімната мала цікаву форму, ну чим вона цікава, особливо нічим, прямокутне приміщення, нічого особливого крім того, що воно має ніби прибудову, маленький передпокій, який плавно переходить в кімнату,його ширина десь півтора метра, по праву руку якщо стоять обличчям до кімнати, розміщені двоє дверей одні від гардеробу, інші ідуть на горище і там є таємний прохід до кімнат Амелі. Макс була впевнена в цьому на всі сто відсотків, але чому так вона не знала, просто відчувала, що це все бачила.

Як і те що буде за дверима цієї кімнати, вона могла сказати це не відкриваючи їх.Світле приміщення, коридор між кімнатами.Посеред якого сходи вниз огорожені пирилами, що б ніхто не упав вниз.Біля пирил комп'ютерний стіл і сам комп'ютер на ньому останньої моделі. В тумбочкі лежить чийсь планшет. В кімнаті ще є декілька таких столів для письма, хоч вона і не велика, але запросто вміщує в собі все, що потрібно.

І Максім вийшла в ту кімнату і все виявилося таким як вона думала. Поринувши в роздуми про те, що тут взагалі відбувається і чому на дворі осінь була ж зима, точно зима бо Новий рік тільки зустріли і взагалі може вона божевільна, а що скільки торту з'їсти шипучого, видно заклинило десь. Так вона зайшла в простору кімнату, потріскування полінця в каміні вернуло її в реальність. Перед великим каміном, в красивих антикварних кріслах сиділи люди, що недавно були на полі бою. Дівчина не бачила їх обличь тому, що вони сиділи до неї спинами, але чула їх розмову.
- Як тобі вдалося повернути цей будинок?
-Просто зайшла внього, замок поміняла і все.
-І тобі це дозволили, ти не боїшся, що виродки "Мами " нас тут знайдуть.
-А ти не боїшся? Я через них багато чого пережила і вже не боюсь. Та й вони думають, що будинок розлетівся в щепки разом з сім'єю, що тут жила після мене.
- Ти скрила магічний фон?.-Високий хлопець підвівся і Макс пізнала його він був знею поруч на полі бою.-Чому я це питаю, сам дивуюся. Тобі твій брат допомагав в цьому.Да як він?
-Хто з моїх братів?- В голосі дівчини почулася тиха нотка сміху.
-Вибач забув, що ваша магічна сім'я виросла, але ти ж знаєш про кого я.
-Та знаю.Він добре. Хотів зі мною сьогодні, але дома для нього знайшлася важлива робота.
-Що може бути важливіше за закриття порталів?-вмішався ще хтось в попередню розмову.
- Ось що...-Максім не побачила, що то але зрозуміла, що це важливо.
-Все ти права це важливо.

-О проходьте сідайте, ми тут кості грієм, можна їсти.-Високий пройшов повз Макс, показав їй на порожнє крісло.-Я піду подивлюся, як там вечеря.Ніхто не проти?
-Там пакети треба розібрати, мама братом передала, вона б сама сюди прийшла б, але не можна, всі ці утиски.- Амелія встала з крісла тримаючи в руках уже порожню чашку, на ній був надітий капішон.-І як ти ще такий бодрячок, ще щось і готуєш.
-Ні я просто розігріваю все, що всі поприносили там нам на тиждень вистачить не бідувать.-Високий підійшов до Амелії і кинув з її голови капішон.-Знову ти вньому сидиш...
Макс не могла повірити своїм очам перед нею стояла Каміла, її Каміла.В очах замерехтіло, Макс почала кліпать щоб це припинилося.
-Ти чого, а Макс? Виспалась?
Дівчина відкрила очі і не могла збагнути, що трапилося, перед нею стояла Каміла, над її чашкою піднімався ароматний пар, Макс вдихнула цей чудовий аромат і повернула голову в сторону до вікна, за вікном повільно падав сніг, вечеріло.

"Сон то був сон"
-Камі, а що ти п'єш?
-Гарячий шоколад.
-Звичайний, молочний?
-Ну да, іншого Лола готувати не вміє.
-В мію, але не хочу.-Почувся з коридору голос Лоли
-І я хочу шоколад.-Макс посміхнулася, вона була рада, що то був лише сон, дурний сон.
-Я так і знала.-Каміла посміхнулася у відповідь.-Ло, чуєш я ж казала, що Макс саме так і скаже.
-Ага, вже несу.-Лола зайшла в кімнату з підносом на якому стояли дві чашки з гарячим напоєм і свіжі солодкі слойки.-А реферат писать вона не хоче?
-Блін реферат.!
Макс кинулася з крісла до столу, що б писать те що не написала.