4

Автобус повільно підїхавав до головного корпусу академії, з автобуса почали виходити студенти, радісно розповідаючи проте як вони провели час в столиці.Перед останьою з автобуса сумна вийшла Макс, а останьою елі вийшла Каміла її як завжди мутило.День предстояв не легкий, спочатку збори в академії,подім підготовка до зустрічі Нового Року.Спочатку планувалося,що вони будуть святкувати з одногрупниками, але всіх заберуть родичі зразу після зборів..Академія буде пуста якщо не рахувати кількох професорів, які діжурать в академії і декількох студентів, які не мають куди їхати, або ті чиї сімї далеко.Навіть деректора запросили на урочистий бал в столиці.І він не зовсім бажаючи цього після традиційних зборів має вирушити в дорогу.

Актовий зал академії був заповнений студентами і їх родичами.Дівчата сиділи на третьом ряду зразу за викладачами.Лола уважно слухала те,що їй розповідав один з одногрупників,принаймні робила вигляд,що слуха,а він з захопленням розповідав про поїздку і про родичів,весь час поправляючи свої окуляри.Макс розповідала Камілі, про те, що бачила подорозі до актового.

- Представ.Іду нікого не чіпаю і тут прям відчуваю на мене хтось дивиться так пристально...

- І хто то був ? - Каміла позіхнула і подивилася на Макс зацікавлено.

- Не знаю, але бачила якусь дивну тінь.

-Тінь ?Чуєш може ти деякий час знами поживеш?

-Не лякай мене.- Макс зробила засмучений вигляд.-У вас у кімнаті так мало місця,що там равлику не буде де жить.А на Новий Рік до мене прийде повно гостей і ви.Ви ж прийдете?Я спеціально не уїхала, що б звами відсвяткувать...

- Я знаю. Так не переживай ми найшли собі будиночок в Мертвому місті...

-В мертвому?Це звичайно ви й даєте.

- Не переживай той район зачищен давно, та й ми з Лолкою його провірили і навсяк випадок організували систему безпеки.

- Ну добре...

На сцену вийшов директор Укер Торчман з своїм замом Кенджі Авіт,всі замовкли.Директор не високого росту,десь метер пятдисят,а його зам метер девяносто пять.Всі з захопленням дивилися на сцену бо всі знали,якою великою силою володіє директор Укер.Коли він став на місце оратора привітався з усіма присутніми зал встав і привітався у відповідь і до кінця промови всі стояли ніхто не смів сідати.Промовець довго не тягнув час і не зтомлював усіх довгими нудними промовами.Накінець промови він всім подякував.

- Дякую за всі ваші старання, за те що так старанно навчаєтесь,вашим рідним за те ,що виростили таких студентів як ви.Всі знають особливо старшокурсники, про наступаючі ікзамини. Бажаю всім успішно здати все . З наступаючим Новим Роком! По всих питанням, що до навчання і майбутніх екзаменів звертайтесь до професора Авіта.

Торчман відкланявся і покинув сцену, що б натовп батьків не діставали його дурними питаннями,направився до групи професорів, які поки ніхто не бачить зібралися біля виходу.Через декілька хвилин всі студенти зібралися біля виходу і утворили пробку на хвилин двадцять.

- Це жах.-Макс засмучено дивилася посторонах не знаходячи дівчат-Вони тільки, що були тут.

-Ого яка черга всі три вихода перекриті.-до Макс підійшла Каміла.-Да ми так нікуди не встигнем.

-Де ти була?Я вас шукала.-Макс зробила засмучений вигляд.

-Ходімо звідси...

-Куди?

- До запасного виходу.-це Каміла сказала подрузі шепотом.

- Не кричи на мене, Камі - таким же шепотом Макс відповіла у відповідь.

За кулісами сцени стояли всі професори, які перед цим стояли біля головного виходу,директор з замом,декілька студентів серед них Беджамін і Лола.

-А що тут роблять професора?-шепотом запитала Макс у Каміли.-Я бачила їх біля виходу.

-То ілюзія,батьки б їх не випустили б звідсіля з миром.Все таки батькам первокурсників хочеться дізнатися про екзамини більше,а в старших там вони полюють за автографами,а бо вивідують нові заклинання у професорів.

-Зрозуміло.-Макс проходила вже до виходу за Камілою,коли їй здалося, що на неї хтось дивиться,повернувшись вона нікого не побачила.

-Здалося

- Що здалося?- Каміла почула слова Макс обернулася.

-Ні...нічого потім розповім,ходімо,-Макс почала підганяти подругу до

виходу.

Пройшовши вузьким темним коридором вони вийшли у світлу,простору галерею стіни якої були увішані картинами і скрізь були розтавлені скульптури,все це було створено руками талановитих студентів, середних є і відомі майстри.

Лола стояла серед галереї роздивлюючись якусь дивну скульптуру,вона ходила кругом неї роздивляючись кожний завиток,кожен міліметр.Хвіст її чорного плачу волочився по мраморній пітлозі.

-Що вона там роздивляється? - Максім шепотом говорила ледь стримуючи сміх.

-Ну вона роздивлюється роботу відомого майстра Страгол,ця скульптура називається " Застивша лють демона"- з серйозним видом відповіла Каміла.

- Справді,а мені це нагадує скоріше де,що інше.- ледь стримуючи сміх вимовила Максім

-Мені також,але щось в ній мені не подобається,щось з нею не те.

-Он деви- їх помітила Лола- таке враження, що ви там застряли.

- Ходімо звітси бистріше.- Каміла бистро направилася до виходу згалереї.

- Що трапилося ?- Макс спробувала наздогнати подругу.

- Ми нічого не встигнемо зробити,шевелимось дівчата!

Насправді Камілу, щось турбувало, а що вона не розуміла, відчуття ніби щось забула не покидало її уже декілька днів.

-Так дівчата через годину, що б були готові - Лола процокотіла повз них на своїх високих каблуках подивилася на небо через велике вікно галереї,-Для тих хто зпізнюється,Каміла ти зрозуміла?

Максім хіхікнула,вона зрозуміла,що Лола мала на увазі і її говорячи про спізнення.

- Так я пішла дороблю дещо, а ви збирайтесь.- Лола сказала це дуже діловим тоном не дивлячись на дівчат.

-Де зустрічаємось ?- Макс стала поруч з Лолою.