3

Наступний ранок почавсь раптово, Макс сиділа за невелики столиком у вуглі таверни при готелі де вони посилилися,помішувала ложечкою зелену гарячу рідину в чашечкі.Вона не могла повірити,що все, що перед тим відбувалося насправді,бій з демонами,Каміла,яка знову десь зникла.Її саму знайшли хлопці з елементів і відвели до готелю.Без притульний кіт,що пив молочко з блюдечка,потягнувся і потерся об її ногу.Травяний,зелений чай в чашкі Макс бистро остивав,кіт допив молоко, не зважаючи на свій страх улігся в дівчини на колінах і тихо муркотів.Йому було добре ,напевно вперше відколи його мами не стало,він хотів аби ця мить була вічністю,смачна їжа,тепло,ласка і він радів посправжньому і був вдячний тому демону,що вселився в нього,йому було страшно тоді,але аби не він то б бути йому зараз на холодній вулиці,а не на теплих колінах.Макс прийшлося забрати його з собою,шкода бідного непритомного,слабкого,чорного комочка з білим воротнічком,хазяїв двох інших тварин знайшли бистро вони були раді,що їхня пропажі вернулася.Але що з ним робить не знала.В гуртожитку з ним не можна .

Лолка з самого ранку побігла разом з одногрупниками дізнаватися про майбутню практику,скоро вони стануть другокурсниками і практику мають проходить в гілдіях,а бо найматься як робоча сила докогось.Краще всього в гілдії вище статус і платять більше,їхній поток не дуже жаліють тому Лолка вирішила наперед домовитися на зимніх канікулах,поки всі відпочивають,через два дні Новий Рік,поки всі гуляють вона вибє місця для всієї групи,бо не дивлячись на те,що гілдій повно місць в них не багато.Повіяло холодом,повз обличя Макс пролетіла сніжинка,рипнули двері,дівчина здивовано подивилася в їх сторону,на фоні заметілі стояли чоловіки,Макс придивилася і впізнала старшокурсника з їхнього потоку. Високий,брюнет з красивою посмішкою.Бенджамін Дарквуд,за яким бігали дівчата навіть з потоку елементів,колись мав неймовірну силу землі,але втратив її раптово,так само,як і дівчата Каміла і Макс.Спочатку Макс дуже здивувалася і захвилювалася побачивши Камілу, яка зникла декілька днів назад хромою, але заспокоїлася побачивши посмішку подруги .

Бенджамін відсунув стільчик собі і Камілі за столиком біля Макс . Максім зашарілася побачивши красиву посмішку хлопця .Перевівши подих вона поглянула на Камілу і запитала .

- Де ти стільки пропадала ?

- В госпіталі, Не знаю як, але після того як ми їхали в авдобусі , я майже нічого не памятаю , знаю тільки ,що якось примудрилася розбити дорогу вітрину у ювелірній кравниці ... тепер наступну практику буду відпрацьвувати у них .

- За те ти знаєш де практику будеш проходить , а з ногою , що? Хоч не перелом?

- Не перелом , просто дуже сильно забила , коли чухала об дорогу вітрину . - Каміла говорила це з серйозним виглядом , але Макс знала ,що та жартує - А на щод практики я й за тебе договорюся , хочеш?

- За практику Лола , пішла домовлятися , доречі вона тебе бачила , ми переживали за тебе - Макс умовчала той факт ,що саме Лола закинула випадково Камілу не туди.

- Вона вже знає ...

- Ми зустріли її по дорозі сюди , вона вже знає - Бенджамін потягнувся - може чаю попєм ?

Хлопець підізвав до себе офіціанта і замовив три травяних чая і печево .

- Ми з Любертсом виявили ,що хтось навмисне збив кординати в порталі Лоли, щерезте Камілу і закинуло не туди .

- Як ... ви знайшли хто це зробив ? - Макс різко піднялася за столу , кіт який весь цей час спав у неї на колінах , злякано з кочив і здивовано подививсь на дівчину .

- Кіт ! - Каміла пірнула підстіл до тварини - Іди сюди, буду гладить , кіса .

- А це твій ? - Бен також присів біля чорного дива

- Знайшла недавно - нерозповідати ж Макс про те ,що трапилося , тай хто їй повірить , як що Каміла була в госпіталі . - Але нажаль в гуртожиток йому не можна , може ти собі забереш , Бен ?

- Я б зрадістю ,але не можу в мене дома живуть дуже великі песики , їх батько розводить.

Каміла підвелася з під столу сіла на свій стілець і взяла кота собі на руки , він не упирався і не виривався йому подобалося коли його так гладять . він відчував те ,що ніколи не змігби відчути на вулиці , турботу .

Всі сіли посвоїм місцям , офіціант приніс запашний гарячий чай і печево асорті .Вони мовчки пили напій , насолоджуючись його дивовижним смаком . До них підійшов щасливий професор Любертс

- Ви вже пєте чай , а я хотів пообідать звами .- професор сів на вільне місце за столом і замріяно примружився " Звісно я б хотів пообідати з Макс і Камілою , В маленькій світлій кухонькі за столом з скатертиною з білими рюшами , на якому багато різних смачних страв , Макс в білом фартушкі дістає з духовки пиріг , поруч з нею Каміла заварює чай .

- Професор , може чаю ? Обличя Бенджаміна "

- Професор , може чаю - Бенджамін протягнув чашку професору і не звернув уваги на його злякане обличчя .

- Ддоббре- заїкаючись промовив той взявши запропоновану чашку з напоєм .- А це ,щщо за ддиво ?

- А це ?Кіт якого...- Макс не встигла договорити її перебила Каміла .

- А це ми хотіли подарувати вам професор ! - Каміла посміхнулася і простягнула тому сонного котика .

- Мені справді ? - Любертс радісно сплеснув у долоні .

Кіт підозріло на нього подивився , оглянув зніг до голови і став уважно дивився на Любертса,було враження,що він накинеться на нього.

- Професор,Любертс,ваш балабон.- Каміла показувала на голову ошарашеного професора.

- Ловлю!- Бенджамін впіймав на льоту безшкетника кота,який кинувся на професорську голову.

Любертс злякано дивився на чорний,муркочучий клубок на руках у Бена.

- Ваш балабон,професор.- повторила Каміла.

- Що...?- не зрозумів професор.

- Йому сподобався ваш балабон на шапкі.- Не витримала Макс,ледь стримуючи посмішку вказала на його голову.

- От,я старий дурник,шапку забув зняти.