Глава 1

Глава 1

- Рирур, дотягнувся до нього? - запитав я у свого друга. - У нас мало часу.

- Навколо його кімнати перешкоди. Я не можу прорватися крізь них, - проричав рирт. - Треба прориватися силою.

- Ось, чого я б точно не хотів. По-іншому ніяк?

- Я не бачу іншого виходу. Давай кілька наніток на стіни, потім - дезінтегратори. І потім уже ми увірвемося.

- Ну що ж за невезуха. Пам'ятай: у разі серйозної небезпеки відходимо. Нам треба тільки його захопити і доставити на борт корабля. Убивати його не можна, інакше це буде війна на знищення.

- А хіба зараз не так? Уже дванадцять планет постраждали. Сім із них повністю зачищені виродками і більше не придатні для життя, - проричав незадоволено Рирур.

***

Ситуація за минулі півроку була близька до критичної для Союзу Трьох. Уже дванадцять систем зазнали вторгнення герджиків. Вони не звертали уваги на свої втрати. Спочатку ми дивувалися цьому, але допити тих, хто вижив, усе пояснили. І якщо системи меклан вельми непогано захищені, то ось планети інших членів Союзу не мали відповідного захисту. Тоді півроку тому на раді ордена було ухвалено рішення не втручатися безпосередньо в конфлікт із герджиками. Лише я як найманець отримав дозвіл на пряму участь у бойових діях. Стадот не захотів втручатися орден у конфлікт з видом розумних, які перевершують, нехай і не сильно, рівень технологій Співдружності. Окремі кораблі як ордена, так і Співдружності, може, і перевершували герджиків, але не набагато. Але ж були ще й ніхтіари, які стояли за герджиками. І ось уже проти них ми мало що могли протиставити. Лише мій корабель міг воювати проти дуже застарілих кораблів ніхтіарів, а проти основного флоту він уже мало що міг протиставити.

Кіріан після перших п'яти нападів все-таки зволив повернутися на своєму кораблі на станцію Союзу Трьох. На мої прохання допомогти в конфлікті він відмовився, хоча при цьому був страшенно злий. Увечері за пляшкою міцного алкоголю Кіріан розповів мені, що з мекланами, які вижили, на зв'язок вийшли Джоре і попередили, що якщо вони втрутяться, то Джоре будуть змушені зупинити агресію цивілізації дев'ятого рангу проти менш розвинених. Інакше кажучи, вони все-таки вирішили показатися і погрозити пальчиком мекланам, які відроджуються. Меклани від такого розлютилися, але нічого не могли з цим вдіяти, оскільки їх було мало. Якби їх було стільки, скільки було перед війною з архами, вони б ризикнули вступити в конфлікт із Джоре, але не зараз. Зараз меклани змушені думати про своє виживання. Усе це дуже не подобалося Кіріану. Він був бойовим офіцером, і хоч меклани Союзу не зовсім справжні меклани, але все одно залишати їх на самоті проти переважаючих сил Кіріан не хотів. Він знайшов лазівку в договорі, який довелося відродженим мекланам укласти з Джоре. Він був як посол на станції Союзу. У разі атаки системи Кіріан її оборонятиме як представництво їхньої держави. І це максимум, що вдалося зробити. Кіріан був у невимовній люті і ледве себе стримував, щоб не плюнути на договір і не вирушити знищувати планети Джоре. Лише розуміння того, що такі дії можуть призвести до війни, зупиняло його.

Ми ж не були удостоєні зустрічі з Джоре. Адже ми цивілізація п'ятого рангу з елементами шостого, тож обмежувати нас воювати з цивілізацією, яка перевершує в технологічному рівні, вони не могли. Щоправда, ми вже самі вирішили не втручатися в бойові дії безпосередньо, але й залишити просто так розбиратися Союз із герджиками не могли теж. Адже було зрозуміло, що без нашої допомоги Союз, нехай і не відразу, але програє війну - ті значно перевершували в технологічному розвитку.

Був знайдений варіант, який влаштував і нас, і Союз. Орден почав закупівлю важких крейсерів у Співдружності та переправлення їх до Союзу Трьох. Для того, щоб забезпечити швидку доставку кораблів, Руфус вирішив побудувати ще одні зоряні ворота, цього разу в системі станції Союзу. Там вони були і під охороною Кіріана, і під охороною двох важких крейсерів ордена, які тепер стали кораблями нашої дипломатичної місії в Союзі. Так, кораблі здебільшого не нові і максимум сьомого покоління - новіші дістати в Співдружності було не просто. Але навіть так ці кораблі перевершували союзні, а після невеликих робіт зі встановлення "прилипали" і стрибкового двигуна кораблі і зовсім піднялися за рівнем своєї небезпеки приблизно на ранг дев'ятий, не менше.

Звичайно, воювати на незнайомих кораблях було не найрозумнішим рішенням, але на кораблях були присутні військові радники від ордену, які, власне, і командували кораблями. Формально вони були просто радниками. Як плату меклани допустили наших учених на виробничу лінію, на якій випускають "прилипали" плюс, природно, самі "прилипали", якими зараз постачався весь флот ордена.

Використання кораблів Співдружності дозволило перевести війну герджиків і Союзу в позиційну. Планети герджиків були вельми далеко від території Союзу, і хоч їхнє населення на порядок більше, ніж у всьому Союзі, вони не могли перекидати дуже великі сили. Тільки завдяки цьому виходило оборонятися. Лише п'ять планет змогли відкинути герджиків під час вторгнення. Щоправда, ціна за це була заплачена величезна: сотні тисяч загиблих тільки на кораблях, а скільки загинуло на планетах під час десантних операцій герджиків, точно ніхто не знає.

***

- На коліна! Руки за голову! - пролунав мій голос через динаміки скафандра мовою герджиків. Що цікаво, єдиний герджик у приміщенні одразу ж виконав наказ, але при цьому подивився на нас як на майбутніх трупів. - Рирур, можеш працювати?

- Ні, треба покинути цю зону, - невдоволено проричав він у відповідь.

- Ви б подумали добре про те, що робите. Здайтеся зараз - і вас стратять швидко і без тортур, - виголосив герджик.

- Заткнися! Ще одне слово - і ти труп! - сказав я і надів на шию нашийник-подавлювач. Він має заглушити роботу всієї електроніки в організмі. - Якщо мені щось не сподобається, то твоя голова покотиться по підлозі вже через кілька лімів. - Одразу ж після цього я ткнув діагностом у його шию. - Срань Рирур, це клон!