Розділ 4

Розділ 4

Чергове пробудження було викликане тим, що мені терміново потрібно було позбутися раніше з'їденого. Мій організм не сприймав нормально їжу і зміг поглинути всього близько десяти відсотків поживних речовин. Тепер дев'яносто, що залишилися, просилися назовні. На щастя, цього разу я не почувався безсилою руїною і зміг навіть доповзти навкарачки до виходу з печери, який перегороджувала якась шкура вбитої тварини.

Зібравшись із силами, мені вдалося вибратися назовні. Практично відразу по рецепторах у носі вдарив запаморочливий запах свіжості. Нічого подібного я не відчував уже дуже давно. Лише черговий позив звільнити кишечник висмикнув мене зі споглядання природи навколо.

Вхід до печери був оточений листяними деревами, які здіймалися вгору на кілька сотень метрів. Повітря, крім запахів, наповнене великою кількістю звуків нічних мешканців лісу. Чесно кажучи, тільки зараз я зрозумів, наскільки скучив за природою зі своїми вічними подорожами на борту космічних кораблів. Праворуч від входу в печеру обгороджений гілками невеликий п'ятачок. З того боку чулося дзюрчання води. Саме туди я й поповз. Інтуїція мене не підвела: у тому місці протікав гірський струмок. Саме там, судячи з дерев'яної платформи з гілок з діркою по центру, був імпровізований туалет.

Здається, я трохи переоцінив свої сили і забратися на дерев'яну платформу мені вдалося насилу. Зробивши всі свої справи, ледь не скотився з платформи вниз. Сил на повернення не було, а тому, перевернувшись на спину, я вирішив відпочити. Зоряне небо в рази яскравіше, ніж на Землі. Усе через більш щільне розташування зоряних систем порівняно з місцем розташування Землі. Через це, незважаючи на ніч, усе навколо відносно видно.

Через півгодини нарешті відчув, що сили знову повернулися до мене, і я вирушив у зворотну дорогу. Ледве виповз з обгородженого закутка, як з боку лісу почув рух. Швидко повернувшись до джерела звуку, побачив лише чорне тіло, що кинулося в мій бік. Відреагувати просто не встигав, та й сил на різкі рухи не було. Я вже приготувався отримати удар, як пролунав якийсь шурхіт, і за мить на всю околицю рознісся моторошний рев, у якому відчувався біль. Придивившись у бік джерела звуку, я побачив друге тіло, яке в цей момент нависло над першим і вгризалося в шию. Не одразу до мене дійшло, що друге тіло - це мій знайомий із печери. Згадуючи події з моменту свого пробудження, зрозумів, що в печері я був один, хоча лягали спати ми разом. Мабуть, сусід під час мого сну кудись відійшов і зараз, повертаючись додому, помітив звіра, який атакував мене, після чого і сам напав на нього. До речі, цього разу мій сусід був повністю голим.

Боротьба зі звіром тривала не більш ніж хвилину, після чого переможець встав на ноги і попрямував спочатку в мій бік, але побачивши, що зі мною все гаразд, пішов у закуток, звідки незабаром я почув сплески води.

За п'ять хвилин із закутка він вийшов уже відмитий від крові тварини і у своєму рваному комбінезоні. І, як мені здається, я здогадався, чому він був голим. Найімовірніше, комбінезон - його єдиний одяг. Він намагається його берегти і на вилазки ходить голим.

Діставшись до входу в печеру, я зміг, підтягуючись на камінні, сісти, спершись на скелю. Спати, незважаючи на втому, мені не хотілося, а тому вирішив поспостерігати за своїм сусідом. Той зайшов на кілька хвилин у печеру і незабаром вийшов звідти з кількома ножами, зробленими, судячи з усього, з уламків металобрухту. На одному з великих кинджалів виднілася навіть половина напису невідомою мовою. Лисий ведмідь взявся до оброблення звіра, якого він щойно вбив. Це виявився якийсь мутант, схожий на суміш павука і мавпи з головою вовка.  Такий собі своєрідний кентавр був. Чи то тваринний світ на цій планеті настільки незвичний, чи то це результат чиїхось експериментів, але відразу, точніше не сказати, необхідно проаналізувати кілька місцевих тварин.

Години через три стало набагато світліше. До цього моменту мій сусід закінчив оброблення і тепер почав смажити м'ясо для мене. Сам він з'їв кілька шматків сирого м'яса, але, судячи з усього, воно було йому не до смаку.

Коли сонце піднялося вище і показалося над нашою скелею, м'ясо було вже готове. Тож, коли сусід запропонував приєднатися до сніданку, я не відмовився і, тримаючись за скелю, піднявся на ноги. Нехай і насилу, але мені вдалося втриматися і попрямувати повільно до колод, які служили лавкою моєму сусідові.

М'ясо химери виявилося трохи гидким на смак, але ось аналіз, проведений у роті наноботами, мене здивував. М'ясо цієї страхолюдної тварюки корисне для мене. Засвоєння рази в три краще, ніж у тієї юшки, якою мене нагодував сусід минулого разу. Щоправда, був і побічний ефект у вигляді стояка. Мій сусід цей факт одразу помітив, незважаючи на мої спроби це приховати - комбінезон, що висів як ганчірка на мені, не дозволив це зробити.

М'ясо на мого сусіда діяло аналогічно, але він вочевидь знав про цей ефект, бо дістав якийсь великий фрукт, з якого зробив глечик і, відкривши корок, випив. Бугор на його штанях одразу впав. Цю ж рідину він дав випити і мені. Як виявилося, за своїми властивостями вона була сильним анестетиком. Я практично відразу перестав відчувати все своє тіло, зокрема й член, який досить швидко впав.

Завдяки цій рідині я зміг нормально встати на ноги, не відчуваючи слабкості. Зробивши кілька рухів із розминки, зрозумів, що поки зарано мені починати фізичні вправи через запаморочення в голові. Повернувшись на колоду, я помітив, що мій сусід притягнув стопку висушеної кори і вигріб із згаслого багаття вугілля. Ну що ж, друге заняття можна вважати відкритим.

Цього разу ми перейшли з математики на писемність. Спочатку мій сусід, який назвав себе Кхоргітаром, ревів на своїй мові слово, а потім писав його на корі і після показував, що це таке. Завдяки генетичній корекції та нейромережі моя пам'ять практично ідеальна, тож протягом п'яти годин ми просунулися у вивченні мови одне одного досить непогано і знали, як називаються всі предмети навколо нас. Мій лінгвоаналізатор, що йшов у комплекті з базою знань за першим контактом, повідомив, що набрано вже не менше половини даних для складання простої бази мови Кхоргітара. Щоправда, була одна суттєва проблема - я насилу міг вимовляти слова його мовою через різницю наших голосових апаратів, а він, навпаки, не міг нормально говорити інтергалактикою, хіба що пошепки, намагаючись не напружувати голосові зв'язки, у нього виходило вимовити хоч щось, що можна розпізнати. Саме тому ми хоч і вивчали, як звучать ті чи інші слова нашими мовами, воліли, якщо це потрібно, спілкуватися письмово. Письмова мова Кхоргітара чимось схожа з ієрогліфами із Землі. Але знайшлися й відмінності. Так, один ієрогліф означав одне слово, але були й простіші ієрогліфи, які додавали або спереду, або ззаду. За їх наявності сенс слів міг змінюватися кардинально. Поки тонкощі зрозуміти складно, а тому здебільшого ми спілкувалися інтергалактом. Ця мова була універсальною у Співдружності. Над нею працювали дуже довго, щоб вона стала простою у вивченні та розумінні.