Розділ 15

Розділ 15

- Ще раз повторюю: останнє, що пам'ятаю, це те, як я з друзями увійшов у якесь кафе випити по коктейлю. Зніміть уже блокування з наноботів. У мене голова розколюється, - вимовив я раз удесяте. Те, що я був тільки з Греєю, нічого не змінювало, і те, що коктейлі були не алкогольні, - теж.

Те що, щось пішло не так із нашим планом з добування дешифратора і ментоскопа, було зрозуміло одразу після того, як я прийшов до тями в човнику, незрозуміло як там опинившись. Відчуття були, нібито я нажерся якогось низькоякісного пійла. А тут ще й служба безпеки піднялася на борт човника. Практично відразу наші нейромережі були заблоковані якимось кодом і прибрати головний біль за допомогою наноботів не виходило.

- Маркусе, що кажуть детектори? - запитав один безпечник у другого.

- Він справді не знає про те, що сталося на станції. Слідів стирання пам'яті теж не видно, - тут він кивнув на Грею.

- А вона не бреше? - запитав він по внутрішньому зв'язку між ними, але Мізра практично на автоматі зміг перехопити канал зв'язку, і ми чули їхні переговори.

- А хрін його знає. Ти сам знаєш, що наше обладнання на псионах дає постійно збої. Але ти сам бачиш: нажралася компашка, і потягнуло їх на пригоди на Мібару. Адже там найкращий тренувальний комплекс на найближчі кілька десятків світлових років. А ця не змогла вгамувати свою команду. Тьху на таких капітанів, - вилаявся другий.

- Напевно, ти маєш рацію. Дамп пам'яті з нейромережі показує тільки те, як вони нажиралися в пабі "Рудого Дірка". Шкода, що тепер уже не випити його настоянки фірмової, - виголосив безпечник.

- Тягнемо на ментоскопування чи ні? - запитав Маркус у першого.

- Сам знаєш, що не варто. У нас є тисячі більш підозрілих осіб, а там ще й ті, хто вижив зі станції. Тож нехай валять до себе на корабель і чекають на рішення шефа, - виголосив перший.

- На Мібару, ні?

- Хрін таким алкашам, а не найкращі тренувальні комплекси. Нехай сидять собі на своєму кораблі й носа не пхають нікуди, - сказав перший і після цього вже через зовнішні динаміки повідомив нам: - Вирушайте на свій корабель. До кінця розслідування або до рішення нашого командування ви не повинні залишати свій корабель, а корабель - своє поточне положення.

- Блокування зніми, - це вже сказала Грея. - І я подам скаргу. Згідно із законодавством Співдружності, ми всі іноземні піддані, і служба безпеки республіки Галанте має право застосовувати проти нас спецзасоби тільки в разі небезпеки для життя або за рішенням міжнародного суду і тільки з представником консульства нашої країни.

- Заткнися і роби, що хочеш, - зло прошипів безпечник.

- О, ще образа. Усе записано під протокол в автоматичному режимі. - Єдина функція при такому блокуванні нейромережі, яка була доступна, була записом. Це зроблено для того, щоб надалі можна було оскаржити дії служби безпеки, якщо вони були незаконними.

Обидва безпечники мовчки покинули борт човника. Той одразу ж отримав новий маршрут до нашого корабля і попрямував туди. Наші нейромережі були розблоковані тієї самої миті, як вони покинули борт корабля.

Насамперед Мізра і Грея мовчки перевірили трюм човника, у якому ми сиділи, після чого жестами показали знеструмити скафандри. Наступного моменту Грея кинула ЕМІ-гранату. Після активації вона знову просканувала трюм і тільки тоді, кивнувши собі, активувала скафандр назад.

- Тепер можемо говорити відкрито. Нас порахували за якихось невдах, тож залишили лише стандартні жучки, - виголосив Мізра.

- До речі, а як ти зміг перехопити канал зв'язку? Адже у нас нейромережа була відключена, - поцікавився я в нього.

- Твій штуін на руці цілком впорався з цим. У ньому є сліди програми, написаної мною, але не пам'ятаю, щоб я її писав, - сказав Мізра і запитально подивився на Грею.

- Що ви на мене дивитеся? У дупі ми опинилися. Нам дуже пощастило, що взагалі вижили. Потім, коли повернемося на корабель, я надам кожному записи з їхніх нейромереж, - сказала Грея.

- То що сталося зі станцією найманців? Це можна говорити? - запитав Хенк.

- На кораблі скажу, - відповіла Грея. - А поки що просто відпочиваємо і думаємо, де нам дістати дешифратор і ментоскоп.

За півтори години човник пристикувався до нашого фрегата, і ми перейшли в шлюз. Після цього почалася серйозна перевірка на наявність будь-яких засобів шпигунства і стеження. Виявилося, на поверхні наших скафандрів їх було чимало. Причому деякі явно були не результатом нашої зустрічі зі службою безпеки республіки Галанте.

- Можемо починати? - запитав я, коли всі разом зібралися в кают-компанії.

- Почекай. Я закінчую офіційну скаргу на дії співробітників служби безпеки. Код блокування нейромережі належить до спецзасобів, і його просто так застосовувати для іноземців не мають права, - відповіла Грея.

- А навіщо? Думаєш, це щось змінить?

- Ні, звісно, але будь-який капітан на моєму місці подав би таку скаргу. Навпаки, буде підозріло, якщо цього не зробити, - відповіла вона. - Усе, скаргу надіслано і прийнято до опрацювання в секретаріаті служби безпеки.

- Тепер уже точно все?

- Для початку вам треба ознайомитися зі своїми записами з нейромереж. Тобі, Крстан, дістанеться з моєї, - вимовила Грея і розіслала всім заархівовані записи.

- Трясця, - тільки й зміг я сказати, коли ознайомився з тим, що сталося сьогодні. - Ти знаєш, це ненормально, що куди б ми не прибули, завжди починається повна дичина. То хотіли захопити транспортник, то перед нами знищили завод. То просто прогулятися космічною станцією, і на нас напали якісь гопники. А зараз і зовсім якась чортівня. Як ми взагалі там вижили?

- Те, що не все йде гладко у нас, - це факт. Але й домішувати сюди якусь містику не треба, - вимовила Грея. - Мізра, до речі, на майбутнє: ти можеш зробити так, щоб нейромережа тільки вдавала, що заблокована після використання коду?

- Можу, але детектори це зможуть засікти. Краще просто зробити підпрограму в нейромережі, щоб у разі чого можна було самостійно відключити блокування, - відповів Мізра. - І взагалі, чому в мене немає жодної інформації про блокування нейромережі? Знав би раніше - давно б зробив.