Розділ 14

Розділ 14

Прокинувся від відчуття райської насолоди. Варто було тільки виникнути першим думкам після сну, як я відчув сильний оргазм. Тільки після того, як зміг нормально міркувати, побачив над собою мою вчорашню темношкіру чарівницю.

Те, що вона чарівниця, було зрозуміло будь-кому. Так дарувати насолоду в ліжку потрібно вміти. Хоч розумом я і розумів, що це її робота, але все одно був їй дуже вдячний.

- За півгодини час закінчується, - сказала вона, відкинувшись на ліжко після мого пробудження.

- То це був такий приємний будильник? - усміхнувшись, сказав я.

- Так. А ти непоганий. Коли будеш ще в нас на станції, заходь - зроблю знижку в десять відсотків як постійному клієнтові, - пообіцяла вона, після чого почала вставати з ліжка, спокусливо демонструючи свої принади.

На жаль, затриматися я не міг. Ще до мого пробудження мені надійшло повідомлення від Греї про те, що необхідно купити припаси, а також добути деяке специфічне спорядження. Для цього доведеться, швидше за все, повоювати. Тож подовжувати час у мене не було можливості.

Вставши слідом за дівчиною, я попрямував до ванної і вперше, з моменту, як ми залишили планету ордена, прийняв водяний душ, а не ультразвуковий. На борту фрегата ми спеціально заощаджували воду і користувалися виключно ультразвуковим.

- Дякую за чудову ніч. Ти б знала, як я розслабився з тобою і забув про все, що оточує мене, - подякував я дівчині після душу.

- Для цього і працюю. Я відразу зрозуміла, що треба з тобою робити після того, як ти ледь не кинувся на мене, - відповіла вона. - Пропозиція про знижку дійсна в будь-який час.

- Якщо доля занесе ще раз сюди - обов'язково заскочу, - сказав я. - Бувай.

Перед виходом із кімнати стояв спеціальний термінал для чайових. Після деякого роздуму скинув на нього тисячу кредитів. Усе-таки я не почувався так добре ще з часів перебування на Землі.

Спустившись донизу, зустрів своїх товаришів, які також перебувають у подібному до мене стані і сидять за сніданком. Поруч із ними було вільне місце і для мене, яке я поспішив зайняти.

- Це була просто казка, - промовив Крстан. Решта лише кивнули головами.

- Часто не побуваєш у такій казці. Місячна зарплата звичайного роботяги на заводі за ніч, - раптово сказав Хенк.

- А часто й не треба. Інакше це не буде настільки чудово, - додав Мізра. - Алекс, що там із повідомленням Ґреї? Вона сказала, що ми будемо потрібні як охорона?

- Не стільки для охорони, скільки для солідності на самому заході. Та й попрацювати доведеться за нашою спеціальністю. Нам треба вирушити на одну з малих станцій, яка на орбіті супутника. Там розташовуються офіси організацій найманців і рекрутингові агентства. Але головне - там можна подекуди прикупити не зовсім схвалюване спорядження, - відповів я по зв'язку на нейромережу всім хлопцям, щоб ніхто не міг підслухати нас.

- Що за спорядження? - запитав у мене серйозно Ренді.

- Тут більше за фахом Ренді. Що ти знаєш про дроїди-дешифратори? Ментоскопи?

- Моя мрія, - мрійливо усміхнувся Мізра. - У центрі навчання був один четвертого покоління. Він збільшував мої обчислювальні можливості в чотириста вісімдесят тисяч разів. Шкода, що добути їх дуже складно. У вільному продажу немає, на чорному ринку коштують десятки мільйонів. А ментоскопи - це не моя спеціальність, а скоріше Греї. Робити копії пам'яті.

- Вірно, але не зовсім, - вимовив я. - Загалом, у продаж виставили все, що змогли добути зі знищеного корабля команди найманців. Так ось серед іншого зруйнованого сміття є дешифратор п'ятого покоління в корпусі бойового дроїда. Ось за ним ми туди і вирушимо, як і за ментоскопом. Там відбуватиметься неофіційний аукціон, на який Лорі для нас дістав запрошення. Тільки от купити його чесно, найімовірніше, у нас не вийде. Стартова ціна на дешифратор - один мільйон кредитів. Такі гроші у нас є, але ж ми там будемо не самі, а тому повинні усунути потенційних покупців хоча б на час проведення аукціону. Благо, потрібна обов'язкова особиста присутність.

- Це буде зробити складно, - сказав Хенк. - Адже це не проста цивільна станція. Адже вона буде сповнена найманців.

- Так і нас ніхто не змушує діяти безпосередньо, - сказав я. - Гаразд, йдемо за припасами для корабля, а потім повертаємося на фрегат. За дві години прибуде човник за предметами мистецтва.

- Зараз тонік доп'ю, - відгукнувся Крстан, випиваючи майже літрову пляшку за раз. - Шкода, що на нього програмна заборона в харчовому синтезаторі, мать його ліцензія. О, Мізра, а ти можеш зняти заборону?

- Скинь формулу. Зніму на дозвіллі. Це півхвилини роботи, - відповів наш хакер.

Закінчивши снідати, ми всі попрямували до продуктових крамниць, де й замовили сотню харчових контейнерів замість витрачених за час польоту і ще дві тисячі армійських офіцерських пайків.

Більше нам робити на станції не було чого, і попрямували до найближчої парковки таксі. Через те, що нас було п'ятеро, довелося замовляти напіввантажне таксі. У звичайне не поміщалися.

Через півгодини опинилися знову на прикордонному посту, де нас просто попросили пройти через сканер і, не побачивши заборонених товарів, пропустили на нейтральну територію.

Але відразу вирушити на фрегат не вийшло, оскільки довелося почекати пятнадцять хвилин, поки оформили документально куплені нами припаси. Усе ж отоварюватися на приватних станціях було простіше: просто везеш і все, а тут усе необхідно оформляти документально.

Човник разом із нами і товаром на корабель прибув через сорок хвилин. Довелося дочекатися черги, ось трохи й затрималися. До планети прибув величезний пасажирський туристичний лайнер майже на сотню тисяч пасажирів, ось і довелося почекати, поки всіх пасажирів вивантажать за допомогою човників на станцію.

Уже біля шлюзу нас зустріла Грея разом з універсальними ремонтними дроїдами. Перш ніж ми покинули шлюз, дроїди просвітили нас на наявність будь-яких неприємних сюрпризів і, переконавшись, що нам нічого не підчепили, вирушили перевіряти наші покупки.