Розділ 13

Розділ 13

Сховали транспортник ми в безлюдній системі за сорок світлових років від місця захоплення. У цій системі колись понад дві тисячі років тому розташовувався величезний комплекс з видобутку платини і паладію з астероїдів. Зараз від колишнього комплексу залишилися лише видовбані коридори в деяких астероїдах: все майно вивезли понад вісімнадцять століть тому. Тоді почалася глобальна війна всіх проти всіх і потрібні були ресурси для ведення війни, тож не дивно, що міжнародна станція зазнала повного розграбування. Звідси навіть вивезли оздоблення зі стін.

Відтоді в цій системі побувало від сили кораблів десять-п'ятнадцять, але й вони не дуже довго затримувалися, оскільки ця система була марна як у стратегічному плані, так і в ресурсному. Єдине, що цінне було тут, - це паладій і платина. Але за минулий час потреби в цих металах стали набагато меншими, замінивши їх більш поширеними. Ціна на платину і паладій дуже сильно впала. Жодна при здоровому глузді людина не намагатиметься тут знову відновити виробництво.

Ми ж загнали транспортник на один з астероїдів, який піддавався розробці. Тут видобули мільйони або навіть мільярди тонн руди, після чого залишилися величезні кар'єри. Ось в один такий кар'єр на п'ятдесятикілометровому астероїді й посадили транспортник, після чого закріпили його так, щоб ніхто не зміг ним скористатися без нас.

- Алекс, довго ще нам на цьому мертвому камені стирчати? - невдоволено запитав у мене Ренді. Він за допомогою будівельних дроїдів допомагав мені зробити кріплення на астероїді. - Я втомився.

- Недовго. Мені залишилося всього двадцять шість кріплень вбити в породу астероїда, і ми можемо збиратися. І взагалі, що тобі не подобається тут? Он, іди пострибай як Хенк, - вказав я на нашого підривника, який зараз, як маленька дитина, пустував і стрибав на всі боки. Сила тяжіння на астероїді була в сімсот сімдесят один раз меншою за стандартну. Тож тут можна було здійснювати стрибки на кілька десятків, а то й сотень метрів заввишки без остраху собі нашкодити. - Головне, щоб твої дроїди продовжили працювати.

- Я що, маленька дитина, щоб стрибати як він? - вимовив Ренді, але я-то зрозумів по його голосу, що і він не проти так повеселитися. Тільки боїться, що його вважатимуть дитиною.

- Іди вже, - махнув я, розсміявшись. - Простеж за тим, щоб Хенк нічого не накоїв.

- Хіба що для цього, - сказав Ренді і з місця зробив стрибок, що незабаром йому довелося скористатися мікродвигунами скафандра і не полетіти в космос, скерувавши себе до Хенка, який саме щось споруджував на пагорбі за кілька кілометрів від нас.

- Які ж вони все-таки діти ще, - вимовила Грея, зістрибнувши з борту транспортника. Вона якраз закріплювала на корпусі трос, який і буде утримувати корабель на астероїді.

- Давай хоч ти не будеш вдавати з себе занадто дорослу, - сказав я скептично, продовжуючи працювати. - Не ти на тій станції попросила Ксртана купити для тебе колекцію піджетів? - запитав я в неї. Піджети це - роботизовані м'які іграшки рожевого кольору; улюблені іграшки дівчаток у Співдружності. Усі вони мали доволі складний псевдоінтелект, і не було жодної однакової.

- Я йому дам як зливати особисту інформацію капітана! - розлютилася на Крстана Грея.

- Він мені ні слова не сказав. Просто, якщо не хочеш, щоб хтось знав, що ти переглядала в мережі і про що домовлялися в мережі, треба було виходити під своїм обліковим записом, а не під обліковим записом головного інженера. Я, коли побачив незрозумілий трафік, одразу все перевірив.

- Запам'ятаю, - явно зніяковіла вона. - Але це була моя дитяча мрія. Ще за тих часів, коли я жила у Співдружності, із сестрою збирала піджетів, а потім мені не було їх нізвідки взяти. І коли в розділі іграшок я їх побачила, не змогла стриматися.

- Не варто виправдовуватися, - промовив я. - Це твоє право, на що витрачати свої гроші. А тепер давай краще визначимося з планами. Ти всерйоз хочеш до атаранців заскочити заради наших пасажирів?

- Ну не тут же їх залишити, - сказала Грея. - А довго із собою ми їх не протягнемо. Фрегат не розрахований на таку кількість людей.

- Я подивився в програмах медичної капсули: є демонтаж старої нейромережі. Мізра вже зламав доступ до їхніх рабських нейромереж і відключив самознищення. Вилучаємо рабську нейромережу і на найближчій планеті або станції висаджуємо як дикунів, попередньо пояснивши їм, що до чого. А їхнього господаря можна загубити десь дорогою.

- Ну, у нього немає особливо поганих вчинків, - вимовила, задумавшись, Грея. - Він просто вихований у культурі рабства і вважає рабство нормальною річчю. Так просто вбивати не хочеться. Може, теж вилучимо нейромережу і просто здамо в армійський пункт приймання? А там із нього зроблять людину.

- Теж ідея, - сказав я, закінчивши монтаж чергового кріплення за допомогою дроїдів, якими керував віддалено Ренді. - А самі ми куди? Як розумію, продовжувати наші дії проти "Синтек Індастріз" зараз марно. Їх і без нас знищать.

- У мене жодних наказів на такий випадок немає. У мене є канал зв'язку з Лорі, але для цього треба бути в радіусі дії гіперпросторового передавача.

- Ось і почекаємо відповіді паралельно вивантаживши наш вантаж. А щоб про нас нічого не говорили, думаю, ти зможеш на них вплинути.

- Тут є деякі проблеми. Я всього D-ранг, без підсилювача втручатися в пам'ять не можу, а підсилювач - це дуже боляче. І коли я кажу: боляче - це означає, настільки боляче, що неможливо утримувати навіть мені себе у свідомості.

- Тоді вихід у нас один. Лезом по шиї - і за шлюз. Адже ми, по суті, займаємося піратством. Розумієш, що буде, якщо влада нас оголосить піратами?

- Розумію. Сам до кінця впораєшся? Мені треба підготуватися.

- Без проблем.

Взагалі, я не дуже гарно чиню, але наша безпека понад усе. Варто комусь із бранців заїкнутися, що ми - пірати, то навіть якщо й не повірять, але влаштують за нами нагляд спецслужби. А тому я б, напевно, все-таки не вбив би дівчат, - не настільки став ще байдужим, але висадив би на якійсь дикій планеті, яка не має постійного зв'язку зі Співдружністю.