Розділ 12

Розділ 12

Два тижні польоту, на мій подив, минули практично непомітно. Усе через постійну зайнятість. Так вийшло, що хоч корабель нам дістався і відновлений, але в нього була просто нереальна кількість недоробок під час ремонту через те, що поспішали нас відправити до Співдружності. Нічого серйозного без чого корабель би не зміг літати. Але, наприклад, прокидатися у своєму ліжку від того, що бурульки на волоссі починають утворюватися або, навпаки, від спеки сімдесяти градусної - мало приємного. А це ж просто система клімат-контролю, яку під час ремонту не чіпали нормально. Так, переконалися, що вона працює в межах людських можливостей, і забили на неї, займаючись важливішими системами. Зате я після зльоту отримав список з однієї тисячі семисот восьми поломок, які мав відремонтувати. Тут і система штучної гравітації часом давала збої, і система освітлення, а про їдальню і зовсім мовчу: жодного працюючого харчового синтезатора, хоча все необхідне для ремонту було. Зате системи життєзабезпечення, озброєння, рухова, енергетична, маскувальна і захисна працювали на всі сто відсотків. Про комфорт, можна сказати, не подбали.

Щодня під час польоту відразу після сніданку я починав займатися проблемами корабля. Уже до ночі настільки втомлювався, що хлопцям часто доводилося тягнути вже сплячого мене з їдальні в мою каюту. Але зате до моменту виходу в першій населеній системі фронтира вільних баронств корабель був практично відновлений до нормального стану. До кінця все відремонтувати не вийшло через брак матеріалів.

На випадок першого виходу в цивілізованому космосі я і Грея приєдналися до Крстана на містку корабля. Хлопці також хотіли поспостерігати з містка, але на фрегаті він був настільки малий, що ми троє вже насилу на ньому вміщалися.

- Ось і все. Тепер ми в цивілізації, - розслаблено промовив Крстан.

- То ти не любиш літати диким космосом? - запитав я в нього.

- Я б на твоєму місці не єхиднував, - зітхнув Крстан. - Якби ти знав офіційну статистику, що лише сорок сім відсотків кораблів, які залишили межі Співдружності та фронтиру, повертаються, ти б по-іншому говорив. Там, звідки ми прилетіли, у разі будь-якої поломки залишимося назавжди. На нас чекає моторошна смерть або від нестачі їжі, або води, або від нестачі повітря. Якщо пощастить, то зламається реактор, і ми швидко і просто замерзнемо на смерть, - сказав він. - І допомогу там можна навіть не намагатися викликати.

- От умієш ти настрій зіпсувати, - висловив я невдоволення, уявивши те, що він описав. - Отже, що далі? Ми прилетіли. Але чому залишаємося на місці?

- Чекаємо прикордонників. Вони мають переконатися, що ми не становимо небезпеки для місцевих. Тільки в такому разі нам дозволять заправитися, - відповів Крстан.

- А без дозаправки ми не можемо далі летіти? - запитала Грея.

- Можемо. У нас запас палива ще приблизно на сто світлових років, - сказав він. - Але тут варто враховувати, що в радіусі шістдесяти світлових років від цієї зоряної системи немає цивілізованих планет із заправною станцією. Та й тут стоїть лише тому, що технократія Лірм у цьому напрямку відправляє дослідницькі місії і саме для них і встановили її. Ризикувати і летіти з майже порожнім баком - це не моє.

- А в нас узагалі гроші на заправку є? - поцікавився я.

- У нас є мільйон на операційні витрати, зокрема й на заправку, - вимовила замість Крстана Грея.

Довго чекати на корабель прикордонників не довелося. Це був теж фрегат, тільки всього третього покоління. Але для фронтиру і третє покоління вважалося шиком. Здебільшого тут народ сидить по планетах і зрідка літає на мотлоху першого і другого поколінь. А в деяких місцях досі використовують кораблі, вироблені до епохи стандартизації. Але тут через заправну станцію, яка належить технократії Лірм, були відносно нормальні кораблі для захисту від по-справжньому диких сусідів. Офіційно в цій системі було п'ять космічних кораблів: три фрегати третього покоління і два старі легкі крейсери. Але ті крейсери були настільки старими, що не покидали орбіти планети і виконували роль космічних станцій та орбітальних фортець одночасно. Прикордонники, зависнувши на відстані п'яти сотень кілометрів, що в космічному масштабі дуже невелика відстань, просканували нас доволі сучасним сканером п'ятого покоління і, переконавшись, що документи відповідають записам у міжнародному реєстрі та що на борту немає важкого озброєння, небезпечного для заправної станції чи планети, пропустили, але без дозволу залишати свій корабель. Також нам довелося заплатити мито за користування заправкою. Не багато - лише тисяча кредитів, але все ж таки. А ось на самій заправці з нас узяли полуторну ціну від нормальної за паливо, але це було логічно: у радіусі шістдесяти світлових років більше не було заправок. Вони виступали монополістами і могли виставляти будь-яку ціну.

Заправка тривала всього сорок хвилин. За цей час нам залили майже тисячу двісті тонн палива. І витрати палива були вельми не маленькі у нашого корабля. Повні баки палива давали змогу подолати всього близько тисячі двохсот світлових років. А у нас вони і так були напівпорожні, коли ми вилітали з планети. Восьме і вище покоління важких кораблів і дев'яте-десяте інших типів кораблів використовують уже зовсім інший принцип генерації енергії. У них встановлені реактори, що працюють на антиматерії. Але ці реактори настільки дорогі, що їх мало хто може собі дозволити. І тільки десяте покоління реакторів на антиматерії має малі розміри для встановлення на фрегат, але навіть у такому разі це був би не фрегат, а скоріше, реактор із невеликим житловим відсіком і двигуном. Тож більшість кораблів використовують звичайні термоядерні реактори, що працюють на спеціальній суміші палива, яка дає змогу заощаджувати паливо. За давніх часів використовували Гелій-3, але він відносно рідкісний у космосі, от і перейшли на таку суміш палива, якої витрачається для генерації тієї самої кількості енергії більше на кілька порядків, але вартість навіть такої кількості палива в десятки тисяч дешевше.