Розділ 8

Розділ 8

- Ну як самопочуття? - поцікавився в нас Док, коли відкрилася кришка медичної капсули.

- А що, має бути щось не так? - запитав я в нього.

- Ну, судячи з показників штучного інтелекту медичної капсули, все пройшло чудово. Просто я пам'ятаю свою першу генну корекцію, і в мене були доволі дивні відчуття, - сказав він.

- Та начебто нічого незвичайного не відчуваю, - сказав я, прислухавшись до відчуттів тіла. - Хіба що якось багато енергії: хочеться бігати, стрибати, але це, напевно, просто результат того, що добре відпочив.

- А відчуття того, що я постійно падаю - це нормально? - запитав Ростик, який до цього мовчав.

- А ну-ка. - Док втратив до мене будь-який інтерес і відразу дістав потужний портативний медичний сканер. - Хм, та все гаразд, - засмучено промовив він. - У тебе в мозку було багато прихованих мікропошкоджень. Тільки зараз медична капсула отримала дані про це і направила на усунення медичні наноботи. Лікування завершилося, і тепер наноботи виводяться з організму. Полежав би ще пару годин у капсулі - і жодних відчуттів не було б.

- Слава Богу. А то я думав, що в мене вже щось не так, - полегшено зітхнув Ростик.

- То ти віруючий? - зі зневагою запитав Док.

- Це просто зворот мови, який означає: добре, що обійшлося, - пояснив Ростик. - А щодо віри - це справа кожного. Головне не нав'язувати свою волю.

- Гаразд, із вами я закінчив. Наступних два місяці ви маєте вживати їжу, суворо дотримуючись дієти, - виголосив він. - Примусове оновлення клітин організму з оновленим геномом вимагає правильних поживних речовин. Або приходьте щовечора до мене на укол.

- Постараємося дотримуватися дієти, - дружно відповіли ми. Хоч і ніби як подружилися з Доком, але зайвий раз відвідувати його не хотілося.

- На вас чекає Скорт, - сказав Док і відвернувся від нас, показуючи, що ми вільні.

Дістатися до кабінету Скорта ми вирішили через їдальню і пообідавши згідно з дієтою, яку нам прописав Док, ми напривилися вже до нього. Взагалі, після медичної капсули завжди хотілося їсти, але цього разу голод і зовсім неймовірний.

У самій їдальні крім нас був кухар, який готував страви з натуральних продуктів, якщо звісно були охочі з'їсти щось натуральне. Але наскільки я знав, його послугами в основному користувалися лише лейтенанти і сержанти. Усе ж заплатити за одну страву сотню кредитів - це не дешево.

- Давно не заходили, - посміхнувся корабельний кок Мірус. - Так і давитеся своїми несмачними пайками?

- Зате дешеві, - відповів я. - Десять пайків або одна порція твого салату? Як ти думаєш, що ми виберемо?

- Ваше право, - трохи ображено вимовив Мірус. - Сьогодні в мене чи з цієї чортової коробки?

- Ось стану капітаном власного корабля, так і харчуватимуся виключно в тебе. Але поки що мої фінанси співають романси, а тому йди до мене, улюблена коробочко, - сказав я коку, на що той розсміявся.

- Ех, скоро тут мохом поросту. Усього четверо користуються моїми послугами, - сміючись і витираючи сльози, що виступили від сміху, вимовив товстун Мірус. - Гаразд, хлопці, я бачив список, який Док скинув на харчовий синтезатор. На жаль, натуральними продуктами ту суміш хімії не замінити. Але якщо захочете чогось нормального після, то завжди звертайтеся до мене.    

- Дякую, - відповіли ми і попрямували до харчового синтезатора.

За весь час лише кілька разів ним користувалися. Все ж таки дорогувато харчуватися навіть із синтезатора. Одна порція в середньому обходиться у двадцять-двадцять п'ять кредитів через обмеженість запасів картриджів для нього. Тож ми всього кілька разів побалувалися смачною їжею в їдальні, а весь інший час харчувалися пайками. А тепер нам доведеться два місяці залежати від нього, оскільки необхідних елементів у звичайній їжі не отримати.

- Мене глючить чи ціни стали вдвічі нижчими? - запитав Ростик, якого тільки зараз почало відпускати відчуття вічного падіння.

- Тоді й мене заодно. Зараз дещо подивлюся, - додав я і перевірив наші щоденні витрати. Виявилося, що і каюта тепер нам коштує вдвічі менше, як і повітря. Взагалі, всі ціни на борту на різні послуги зменшилися для нас удвічі. - Здається, коли Скорт сказав, що вітає зі вступом до команди, це були не просто слова. Для нас усе стало дешевше вдвічі.

- Мене це цілком влаштовує, - промовив Ростик. - Але ось його їжа залишилася такою ж дорогою, - додав він, перевіривши послуги Міруса. Мабуть, натуральні продукти й справді коштували дорого.

Обід багато часу не зайняв і складався з шести кухлів із якоюсь бурдою в кожному. Судячи з усього, у кожному кухлі містилися необхідні речовини для оновлення клітин і повноцінного функціонування організму.

Закусивши їстівними кухлями, ми попрямували до Скорта. Він якраз за кілька хвилин до закінчення обіду відправив повідомлення про те, що чекає на нас і сподівається, що ми прийдемо якнайшвидше.

- Нарешті прийшли, - буркнув невдоволено Скорт. - Док ще годину тому повідомив про ваше пробудження.

- Після процедур нас здолав голод. Поки не набили животи, не могли ні про що інше думати, - відповів я.  Хоч голова в Ростика вже й не паморочилася, але він поки почувався не зовсім добре, тож за нього говорити довелося мені.

- Гаразд, - виголосив Скорт. - Отже, сержант Алекс, сержант Рост, ласкаво просимо в команду. Але я це вже начебто говорив вам, - усміхнувся він.

- Сержант? - запитав я в нього.

- Так, ви тепер офіційні члени команди. До речі, ось документи на звання, які вам видав капітан, - переслав нам на нейромережу документи Скорт. - А це заява на отримання громадянства в баронстві Шоор, - виголосив він.

- Громадянство до чогось зобов'яже?

- Ні, це баронство формально входить до Співдружності. Але знаходиться на такій віддалі від торгових трас, що рідко хто там буває. Водночас барон Шоор живе в центральних світах і насолоджується життям. Таке життя вимагає грошей, чималих грошей, тож він надає всім охочим громадянство баронства, що автоматично дає і громадянство Співдружності. Сто тисяч - і ти підданий барон Шоор. У заяві, до речі, передбачено, що барон не має права пред'являти будь-які вимоги людям, які отримали громадянство подібним чином.