Розділ 6

Розділ 6

- Алекс, допоможи з цією купою сміття. Якщо я не помиляюся, то під ним лежить цілком працездатний інвертор магнітного поля, - звернувся до мене Карік.

- Зараз, - промовив я, відстебнув візок на антигравітаційній подушці від себе і пристебнув до такого самого, що тягнув Веніамін. Гарт у цей час за допомогою дронів-розвідників контролював околицю, щоб бути в курсі, цікавиться хтось нами чи ні. - Ростик допомагай.

- Три, чотири, - порахував він, і ми підняли розбитий у мотлох промисловий 3D-принтер. - Він не такий уже й важкий, - зауважив Ростик. Але ж і справді, незважаючи на розмір понад чотири кубічні метри, наші сервоприводи в скафандрі не напружилися і на десяту частину своєї потужності. Отже, важив цей 3D-принтер не більше п'ятисот кілограмів.

- Давай зірвемо кришку з інвертора, щоб я зміг підключитися до його нутрощів, - сказав Карік. - За зовнішнім виглядом не можу зрозуміти якого року модель.

- Тут припав сильний удар, через що кришка скривилася і застрягла. Треба вирізати, - сказав я.

- Так ріж, а не коментуй, - трохи невдоволено кинув Карік.

Через п'ять хвилин кришка все ж піддалася плазмовому різаку на мінімальній потужності, і я зміг її зняти. Карік, діставши зі свого спинного контейнера діагност і загнавши в порт, активував його.

Довго тест не тривав, і вже за п'ять хвилин я разом із Ростиком і Веніаміном вантажили інвертор на один із візків на антигравітаційній подушці. Чесно кажучи, ринок із запчастинами для космічних кораблів я уявляв дещо інакше. Тут же, скоріше, було звалище, по якому ходили покупці і брали, що їм треба. На виході з величезного відсіку звалища зважували все, що ти взяв, і називали ціну. У середньому виходило, що один кілограм коштував близько ста восьми кредитів.

Уже зараз у нас набралося понад три тонни різного устаткування, яке нам необхідно було просто конче. Крім цього нам слід було купити ще броню для корвета. Добре, що вона йшла за іншою ціною: тонна за десять кредитів. Але якщо враховувати, що один аркуш броні для нашого корвета розміром два на два метри і завтовшки в сорок сантиметрів важив близько п'ятнадцяти тонн, то вже не так вже й мало виходило. А нам було потрібно близько тисячі квадратних метрів броні для відновлення броньованого пояса корвета. Хоч зараз нові покоління і покладаються більше на силові щити, ніж на броню, у старих кораблів щити не настільки надійні. Ось і броня там відповідна для того, щоб у разі чого захистити корабель.

Взагалі, кораблі до часів стандартизації за поколіннями і зовсім часто являли собою астероїд, усередині якого вирізали простір для екіпажу і встановлювали двигуни зовні. Зараз такі зустріти практично неможливо. З того, що я знав, останній такий корабель у строю перебував в імперії Атаран. І то він там відігравав більше статусну річ, адже саме на ньому дві тисячі років тому уклали мирну угоду кораблі десяти зоряних систем і створили імперію. Так от, на таких кораблях бронею слугував сам астероїд і стіни завтовшки по тридцять-сорок, а то й більше, метрів. У ті часи це нікого не дивувало. Крім усього іншого такі кораблі літали дуже повільно - близько одного світлового року на місяць.

Тоді польоти могли тривати роками. Відомий випадок: колонізаційний корабель такого типу летів сто вісімдесят років до своєї цілі, і коли, нарешті, досяг необхідної зоряної системи, виявилося, що вона вже колонізована, оскільки за час польоту розробили новий тип гіпердвигунів, і польоти стрімко прискорилися. Наприклад, наш корвет долав тридцять світлових років на добу, або дев'ятсот світлових років на місяць. І це ж досить старий корвет, але він і так літає вже в дев'ятсот разів швидше за ті кораблі.

На щастя, епоха виходу в космос у Співдружності вже минула, і зараз літають сучасні судна. А то, як уявляю, як довго літати довелося б між системами, аж погано стає.

- З обладнанням ми закінчили, - промовив Карік. - Вирушаємо на касу.

- Майже чотириста тисяч виходить, - сказав я, глянувши на показники ваги на візках.

- Нормально, - махнув він рукою. - Якби брали в магазині, то обійшлося б не менше ніж півтора мільйона.

- Непогано заощадили на цьому ринку, - зробив висновок Веніамін. - Але якби ми взяли випромінювачі від того шахтаря, то могли б ще тисяч тридцять заощадити. Вони легші за тієї ж енергоозброєності.

- Не можна, адже в них немає запасу потужності на випадок перевантаження. Та й не розраховані шахтарські щити на регенерацію щитів, - розповів Карік. - У бою шахтарі не беруть участі і здебільшого розраховані на одномоментне пошкодження, а ось військовому кораблю потрібна можливість відновлювати щит просто під обстрілом.

- Ну не можна, так не можна, - відповів Веніамін. Він зійшовся з інженером найближче. Усе-таки вік відповідний. Каріку нещодавно виповнилося шістдесят, хоч він і виглядав як двадцятип'ятирічний хлопець, тож йому було про що поговорити зі старим євреєм.

- Дістаємо гвинтівки. До нас наближається бойовий дрон.  Першими вогонь не відкривати, - скомандував раптово Гарт. - Карік, запускай своїх дроїдів. Треба, щоб вони все знімали з усіх боків.

- Роблю, - виголосив інженер. Із плечового контейнера в скафандрі вилетіли три мікродроїди, які ледве можна розгледіти неозброєним оком, і одразу полетіли на всі боки.

- Цей дрон належить охороні ринку, - встиг він додати, перш ніж дрон перевалив через завали техніки і відкрив по нас вогонь. Перших кілька секунд ми не відповідали, приймаючи вогонь на щити, які досить швидко починали просідати. Усе ж щити в п'ятому поколінні доволі слабкі. - Усе, можемо валити. Трансляцію в мережу і сигнал службі безпеки відправив.

Веніамін, який до цього влаштувався під прикриттям маневрового двигуна від нівейського винищувача, вистрілив посиленим зарядом по дрону. І якщо перші два він зміг прийняти на себе і навіть перевести вогонь на нього, то третій поставив крапку в протистоянні, і дрон впав униз із розплавленою дірою до середини корпусу.