Розділ 5

Розділ 5

Ремонт корабля до стану, коли він може хоч якось літати, зайняв понад два тижні. І це були просто пекельно важкі дні для всіх членів екіпажу, які залишилися в живих.

У зв'язку зі смертю більшості техніків і молодшого інженера під час ремонту довелося покладатися на тих, хто залишився в живих. Зокрема й на нас, яких взяли спочатку просто через брак робочих сил.

Нині живі члени екіпажу здебільшого були далекі від технічних спеціальностей. Навігатори, пілоти, особистий кухар капітана, решта і зовсім чисті вояки.

У живих залишилося лише двоє з технічного персоналу, а саме - молодший технік і головний інженер. На них поклали весь тягар ремонту корабля, що було дуже непросто. Крім того, під час вибуху торпеди на корпусі  універсальні ремонтні роботи були знищені. Вони використовувалися раніше як для зовнішніх робіт на корпусі, так і для внутрішніх, де могли вміститися.

Зараз же залишилися цілими дроїди лише для спеціалізованих робіт, тож ситуація була близька до критичної. Добре ще, що автоматика відразу після пошкоджень корпусу змогла врятувати основний запас кисню. Хоч нестачі в повітрі не було, і то тішило. Саме тому після першого дня ремонту, коли я і Ростик допомагали інженеру на зовнішньому корпусі з відновленням випромінювачів поля Геллара, він зажадав нас як постійних помічників і домовився з капітаном, щоб нам безплатно встановили контрафактні бази знань з ремонту малих космічних кораблів до п'ятого покоління четвертого рангу. На подив капітан одразу погодився з інженером, і вже за годину після розмови ми були у Лорі, який, як виявилося, відповідав за всі цивільні бази знань на борту. Він одразу видав нам кристали і відправив у свою каюту вивчати бази.

Перших два ранги бази ми вивчили за одну ніч. Виявилося, з нашим рівнем інтелекту - сто шістдесят п'ять у мене і сто сорок чотири у Ростика - з урахуванням нейромережі четвертого рангу база першого рангу, що дорівнює приблизно місячному курсу лекцій в університеті, вивчається за п'ятнадцять хвилин у мене і за шістнадцять у Ростика.

Кожен наступний ранг бази знань містив у десять разів більше інформації. І час на його вивчення також збільшувався приблизно в десять разів. Але тут немає точної залежності. Якщо в пам'яті були знання, які перегукувалися з новими, - швидкість вивчення в такі моменти зростала. Але для нас у цих базах була новою вся інформація, тож вивчали другий ранг сто п'ятдесят хвилин і сто шістдесят відповідно, або дві години тридцять хвилин і дві години сорок хвилин.

Після вивчення кожного рангу ми робили невелику паузу, щоб просто упевнитися, що всього за три години часу вивчили стільки нової інформації, скільки зазвичай вивчають на Землі за рік. Нейромережі та бази знань просто фантастичні речі. Мені досі не вірилося, що щось подібне можливе, але ось уже в мене самого стояла така штука в голові.

Третій ранг бази знань з ремонту малих кораблів набагато об'ємніший, і нейромережа показала вимогу в півтори тисячі хвилин, або добу і одну годину для мене і для Ростика добу і дві з половиною години. Тож за першу ніч ми вивчили повністю лише бази першого і другого рангу, а ось третій вдалося вивчити ледь на п'яту частину. Ось тут і з'ясувалося, що поки база одного рангу остаточно не запишеться до нас у пам'ять, нейромережа не створює нейронні зв'язки з новою інформацією. Тож, незважаючи на вивчений матеріал, доступу до нього ми до остаточного вивчення бази третього рангу не отримали. Але навіть так ми на другий день роботи могли не тільки підтримувати або підносити те, що попросить Карік Гунс, головний інженер, а й самостійно займатися відновлювальними роботами не найважливіших систем.

Я здебільшого займався відновленням енерговодів, що живлять системи освітлення всередині відсіків корабля, а Ростик робив те саме для відновлених учора випромінювачів Геллара.

У другий день ремонтних робіт до нас приєднався і Веніамін. Щоправда, його бази не дуже підходили для ремонту корабля. Тож він займався тим, чим займалися вчора ми. Але після роботи Карік і його відправив за базами з ремонту малих кораблів. І, до речі, Веніамін вивчав бази знань у середньому на п'ятнадцять відсотків швидше за мене. Тож за кілька днів він нас наздожене, якщо ми не будемо ухилятися від навчання.

Робочий день тривав понад двадцять годин і за цей час ми не могли відволіктися ні на відпочинок, ні навіть на те, щоб сходити в туалет. Довелося для всього цього використовувати вбудовані в скафандр системи. Сам скафандр потім переробив відходи життєдіяльності на питну воду і частково на поживну суміш, яка використовується замість їжі в скафандрі. Взагалі запас поживної суміші в скафандрі розрахований лише на три доби, але завдяки системам переробки відходів автономність розтягувалася до семи діб.

Для місцевих ходити в туалет у скафандр не вважалося чимось незвичним, а нам довелося долати себе.  Адже нам доводилося не тільки паскудити в штани, що було, м'яко кажучи, неприємно, а й потім вживати поживну суміш, яка ще кілька годин тому була відходами життєдіяльності. Але під кінець ми стали до цього звикати. Головне - не замислюватися про те, що ти їси і п'єш.  Добре ще, що згідно з алгоритмами в скафандрі перероблена поживна суміш змішувалася зі спеціальним концентратом, а тому і смак приємніший, і суміш поживніша. Але навіть так на смак та ще гидота, але вибору у нас особливо-то й не було - доводилося їсти те, що є. Адже їдальня була зруйнована повністю. А наші пайки ми вирішили розтягнути, адже остаточно не було ясно, як швидко ми зможемо повернутися до цивілізації.

Нашим десантникам довелося і того гірше. У них у казармах не було нічого їстівного, а скафандри з поживною сумішшю розташовувалися в спеціальному приміщенні поруч з ангаром. Тож перші два дні їм довелося реально голодувати. Добре, що хоч усі вони звичні до цього. На рідній планеті їм досить часто доводилося голодувати, і коли були на волі, і коли вже сиділи у в'язниці.