Розділ 4

Розділ 4

Ранок почався з сигналу тривоги. Довелося в прискореному режимі надягати скафандри і мчати спочатку до наших загонів, а потім в ангар на бойові позиції.

Уже коли ми розташувалися в нашому десантному боті, Веніаміну надійшло повідомлення, що в проміжній точці виходу з гіперпростору на нас чекала засідка, а тому нас і підняли за сигналом тривоги. Але, на щастя, завдяки параної капітана Стадота ми вийшли за десять мільйонів кілометрів від розрахованого перед початком стрибка місця, а тому змогли вчасно врубати форсаж на маршових досвітлових двигунах і вже за п'ятнадцять хвилин піти в гіперпростір.

На жаль, через те, що не вдалося скинути статику, що накопичилася на корпусі корабля в гіперпросторі об магнітну сферу будь-якої планети, стрибок ми могли зробити лише короткий, до сусідньої зоряної системи, лише за три світлових роки від поточного місця розташування.

Сам політ тривав недовго. Середня швидкість корвета в гіперпросторі становила близько тридцяти світлових років на добу. А тому вже за дві з половиною години ми залишили знову гіперпростір і, переконавшись, що навколо не було засідки, попрямували в бік найближчої планети для скидання статичної напруги з корпусу корабля. Нас же всіх відпустили відпочивати. Але вже за півгодини я, Ростик і Веніамін опинилися у невідомої до цього нам людини. Це був ще один лейтенант - Скорт, величезний чорношкірий чоловік, понад два метри заввишки і з дуже розвиненою мускулатурою.

- Лорі сказав, що на вас можна покластися. Це так? - запитав він у нас.

- Дивлячись у чому, - сказав обережно я.

- На борту завівся щур, який скинув координати точки виходу, і нас чекали.  Щур має доступ до систем управління корабля, а отже, десантний відсік у підозрах відкидається. Мені потрібна допомога для допиту екіпажу. Лорі сказав, вам можна довіряти таємниці, - сказав він.

- Нам не вигідно, якщо нас спіймають. І зайвий раз вступати в бої теж не вигідно. Завжди є ризик здохнути, - додав я.

- Люблю, коли мислять логічно, - усміхнувся Скорт. - Зараз я вас усіх перевірю на детекторі брехні, і якщо ви ніяк не причетні, вирушимо працювати з рештою екіпажу. Хто перший?

- Давайте я, - зголосився я.

Детектор брехні був незвичним нам, землянам. Він складався з двох частин. По-перше, це капсула з нанороботами, які стежитимуть за електричними імпульсами зсередини організму для гарантії відсутності брехні. По-друге, це шолом, який складатиме карту мислення і фіксуватиме будь-які відхилення.

Сам допит зайняв трохи більше двадцяти хвилин. За цей час я відчув вібрацію по всьому кораблю, а значить, ми знову опинилися в гіперпросторі.

- Виходить, любові до нас не відчуваєш і хочеш звільнитися за будь-якої можливості, але не зрадник, - вимовив Скорт після того, як проаналізував дані зі мною. - Не найкращий варіант, але зійде. Наступний.

- Давайте це буду я, - попрямував до нього Ростик.

- Мені без різниці, хто з вас буде наступним, - недбало кинув Скорт.

Через п'ятдесят хвилин ми закінчили. Скорт не був дуже задоволений нашим ставленням до команди, але відсутність бажання зраджувати і те, що ми ніяк не були причетні до зради, його заспокоїло.

Відразу після закінчення нашої перевірки ми втрьох отримали браслети, які дозволили нам увійти у внутрішні відсіки корабля. Раніше ми туди доступу не мали і ніколи не були.

Саме тут розташовувався місток та інші приміщення, в яких проводилося управління кораблем. Тут знаходився інформаційний центр корабля, в якому розміщувався штучний інтелект. І тут же був резервний реактор на той випадок, якщо основний відмовить.

Взагалі ця внутрішня частина корабля була повністю автономною. У неї навіть була система катапультування з корабля внутрішнього модуля і система внутрішньосистемних двигунів, через що місця тут було дуже небагато. Лише на містку досить просторо. Показавши приміщення, в якому буде проводитися допит, Скорт вирушив готуватися до нього, а ми отримали список членів екіпажу, яких слід було доставити на допит.

Першим у черзі йшов третій пілот. Він був основним підозрюваним. У момент виходу з гіперпростору пілот летів на півдорозі в бік ангара. Це підозріло, оскільки можна ці дії інтерпретувати як спробу втечі.

Зараз усі члени екіпажу у своїх каютах. Самі каюти заблоковані за червоним кодом. Кораблем же керував у цей час капітан особисто і наодинці.

Каюти для членів екіпажу були двомісними і мало чим відрізнялися за комфортом від казарми, в якій нас спочатку поселили. Тільки замість десяти осіб у ній двоє.

Загалом на борту було офіційно чотири пілоти. До їхнього числа не входили капітан, Лорі та Скорт, які й самі чудово вміли керувати кораблем. Усі пілоти жили в окремих каютах у різних кінцях внутрішнього модуля корабля. Це зроблено навмисно, щоб якщо й було знищено одну каюту, то постраждав би тільки один пілот.  Так само й інші члени екіпажу, які займалися важливими справами для функціонування корабля, жили в різних частинах внутрішнього модуля.

 - Крстан Голл, пройдіть із нами, - сказав Веніамін, піднявши руку з браслетом. Голограма, що засвітилася на ньому, говорила про те, що ми говоримо від імені одного із заступників капітана.

- Я вже казав, що я просто йшов провести діагностику десантного бота для наступної операції, - виправдався пілот невдоволено.

- Крстан, якщо ви не винні - вам нема чого боятися.

- Звісно, нічого, - зло усміхнувся він. - Адже я ніяк не причетний до передачі координат точки виходу. Але після спілкування з цим нелюдом я спати місяць не зможу.

Після цих слів він встав і простягнув у наш бік порожні руки. Ростик одразу начепив на нього магнітні наручники. Сусід Крстана, також присутній у каюті, зі співчуттям подивився на нього, але не сказав ні слова. Щось пілот занадто перебільшує злостивість Скорта. Нам він здався цілком адекватною людиною.

Після того, як ми доправили Крстана до Скорта, я і Веніамін вирушили по сусіда пілота, а Зуб залишився контролювати його в допросній. Як саме допит проходив, я не бачив, але коли нам дозволили увійти в приміщення, Крстан весь тремтів від страху. Що дивно, але й самопочуття Ростика було не ідеальним. Він намагався не дивитися на Скорта.