Тіні минулого

Айра відчувала, як її серце, нещодавно заспокоєне після внутрішнього випробування, знову починає битися швидше. Вона ще не зовсім змирилася з тим, що сталося в дзеркалі, але почала розуміти одну важливу річ: все, чого вона боялася, було не зовсім реальним. Те, що вона думала про себе — всі ці страхи і сумніви — не були такими страшними, якщо подивитися їм у вічі.

Але зараз її спокій був на межі. У повітрі була особлива напруга, яка не давала їй можливості заспокоїтися повністю. Калаян йшов поруч, і його присутність була підтримкою, але навіть він не виглядав таким же впевненим, як завжди. Щось у цьому місці було не так. І Айра відчувала це.

— Що це за місце? — запитала вона, зупиняючись біля однієї зі стін храму. Стіни здавалися все більш зруйнованими, і навіть їхній магічний покрив почав вивітрятися. Замість світла тут панувала темна, вражаюча енергія.

Калаян підняв погляд, зосереджено вивчаючи навколишнє. Його обличчя стало серйозним, і він почав говорити тоном, який Айра не любила: коли він відчував щось небезпечне.

— Це місце не просто храм. Це — прокляття. Точніше, слід від нього. Тут колись була сила, що змінила все. І те, що ми зараз відчуваємо, — це не просто магія. Це залишки темної енергії, яка була прив’язана до цього місця. Я думаю, що те, що ми знайшли, не повинно було бути пробудженим.

Айра здригнулася від цих слів. Вона розуміла, що магія, з якою вона зараз мала справу, була далеко не звичайною. Прокляття не залишають свої сліди просто так. Вона навіть уявити не могла, що може вийти з цього, але відчувала, що це буде щось страшне.

— Що нам робити? — запитала вона, хоч і намагалася звучати спокійно.

Калаян коротко зітхнув, і його погляд став ще більш настороженим.

— Ми повинні знайти джерело цієї темної енергії. Якщо ми не зробимо це, вона почне поглинати все навколо.

Раптом навколо них почала тріщати тиша. Повітря стало важким, і Айра відчула, як її власна магія почала повертатися до неї, ніби в пошуках виходу. Вона стиснула кулаки, намагаючись контролювати енергію, але щось тримало її. Вона не могла зрозуміти, що це.

— Калаяне, — прошепотіла вона, — щось не так.

І тут, з-за кута, з’явилася постать. Спочатку її було не видно, але з кожною секундою вона ставала все чіткішою. Це був не просто чоловік чи жінка, а щось набагато більш зловісне. Її одяг був чорним, але не звичайним — він виглядав, як тінь, що поглинала все навколо.

— Ви не повинні були приходити сюди, — сказав незнайомець, його голос був пронизливим, і від нього віяло відчаєм і безнадією.

Айра, відчуваючи, як магія всередині її тіла вибухає, зробила крок вперед, проте Калаян встиг зупинити її.

— Це не людина, — прошепотів він. — Це один із них. Ті, хто був проклятий цим храмом.

Незнайомець, здається, не чув його. Він підняв руку, і перед ним зібралося темне, смертоносне світло.

— Ти хочеш зрозуміти, чому це сталося? — промовив він, і його очі почали світитися, мов два палаючі вогні. — Це ти, Айро, не хочеш дивитися правді в очі. Ти не хочеш знати, що ти породила.

Айра зробила кілька кроків назад, але її власне тіло наче застрягло в місці. Її магія була тут, всередині, але вона не могла її контролювати.

— Що це означає? — запитала вона, не в змозі зупинити себе від того, щоб розкрити таємницю, що ховалася в її глибині.

Чоловік, що стояв перед ними, почав посміхатися. Його посмішка була жахливою, ніби це була лише відображена тінь від його жахіття.

— Ти — це той самий шлях, через який пройшли ми. Ти — один із нас. І, як і ми, ти вже не повернешся назад.

Айра і Калаян стояли мовчки, немов затаївши подих, поки темна постать наближалася до них.

Але, раптово, на горизонті виник ще один спалах світла. Вітер закружляв, і сила, що була всередині Айри, вирвалася на волю, засліплюючи навколишній простір.

— Відступи! — скомандував Калаян, роблячи кроки вперед. — Айро, зіберися!

Але Айра не могла зупинити себе. Її магія більше не була під її контролем. Вона знову відчула, як її душа пульсує з тією ж інтенсивністю, з якою колись вона переживала свої найбільші страхи.

Темна постать почала відступати, і все, що залишилось — це шалений спалах світла, який поглинав усе навколо.

— Ти повинна зробити вибір! — закричав він, але його голос був вже не чутний. — Не дозволяй темряві взяти контроль!

Айра закричала від болю, коли її магія, здавалося, нарешті обірвала всі зв’язки з реальністю.

Все стало темним.