Розмежування світів

Айра сиділа на камінні, який оперізував озеро, що мерехтіло в темряві, як осколки зірок. Вітер ніс запах землі та дощу, і на обличчі дівчини були сліди від тих сліз, що вона не могла втримати в момент їхньої битви з Сайрісом. З кожним рухом її тіла, вона відчувала, як її сила пульсує, але також і відчай. Відчай, що виникав через те, як швидко змінилося її життя, і наскільки мало вона знала про те, ким насправді є.

Магія, яку вона відкрила в собі, більше не була лише інструментом захисту. Це було щось набагато більш непередбачуване. Це була сила, яка могла зруйнувати все, якщо вона не зможе її контролювати. Айра сама була на межі, і вона знала — далі буде тільки гірше.

Калаян з’явився з-за повороту, його кроки тихі, але повні певності. Він вже бачив її в такому стані, багато разів, але зараз щось у її погляді було іншим — більше не просто біль і розгубленість. Її внутрішній світ виглядав як уламки, що не збирались разом.

— Ти думаєш, що відступити — це рішення? — запитав він, сідаючи поряд. Його голос звучав спокійно, але вона знала — за цим спокоєм ховається стільки емоцій, скільки й у її серці.

Айра не відповіла одразу. Вона витирала сльози, розпливаючись у тумані своїх думок.

— Я не знаю, чи можу продовжувати, — зізналась вона тихо. — Це все, що я відчуваю зараз. Неможливість… це дуже велика ціна для таких сил.

Калаян глянув на неї, його погляд м’який, але і тверджий, мов камінь.

— Ти не можеш дозволити цьому знищити тебе, Айро. Ти була покликана стати більше, ніж просто магісткою. Ти повинна навчитися жити зі своєю силою, не боятись її. Бо коли страх бере верх, магія може стати твоїм ворогом.

Айра подивилась на нього, ніби вперше помітила, як сильно його слова резонують з її внутрішнім станом. Вона була не одна в цій боротьбі, і хоча вона не бажала цього визнавати, кожна її частина прагнула підтримки. Особливо від нього.

— Я боюсь, — прошепотіла вона. — Боюсь того, чим я можу стати. Я не хочу стати… ним.

Калаян обережно взяв її руку, стискаючи її м’яко, але рішуче.

— Сайріс не має твоїх принципів. Він не має твоєї сили, і він не може контролювати тебе. Все, що відбувається зараз — це лише шлях, який ти повинна пройти, щоб зрозуміти, ким ти є насправді. Але ти не можеш просто стояти на місці. Ти повинна рухатись уперед.

Айра мовчки кивнула. Слова Калаяна допомогли їй зібратися. Вона повинна була діяти. Вона повинна була знову навчитися контролювати себе. Її магія була її силою, і вона не могла дозволити нікому, навіть собі, забрати її.

Її погляд звернувся до горизонту, де почався світанок. Лінія між ніччю і світанком була такою ж тонкою, як і лінія між її минулим і теперішнім. Вона відчула, як поступово набирається сили. Вона могла вибрати бути світлом чи тінню. Тепер усе залежало тільки від її рішень.

— Ти права, — сказала вона тихо. — Мені потрібно знайти свою дорогу.

— І ти її знайдеш, — відповів Калаян. — Я з тобою.

Айра подивилась йому в очі, і раптом знову відчула те тепло, яке виникало між ними щоразу, коли вони були разом. Вона розуміла, що це не було простою підтримкою. Це було більше. Між ними була зв’язка, яка ставала міцнішою з кожним днем, і хоча Айра не могла зрозуміти її до кінця, вона вже не могла уявити своє життя без Калаяна поруч.

— Я готова, — сказала вона, і в її голосі було більше впевненості, ніж раніше.

Вони піднялися і почали рухатись вперед, долаючи перші кроки на новому етапі їхнього шляху. Айра знала, що скоро вони зустрінуться з новими ворогами, але це більше не лякало її. Вона була готова до цього.

⸻

Тим часом в далекій фортеці Сайріс спостерігав за ними через чорний кристал. Його обличчя не виражало емоцій, але в його очах була тінь того, що він знав — його плани наближались до фіналу.

— Вона не здасться так легко, — промовив він холодно, обертаючи кристал в руках. — Але це лише питання часу. Вона відчує, що її сила зростає, і тоді вона сама прийде до мене.

Сайріс посміхнувся, але ця усмішка була безжальною. Він мав плани. І ці плани включали Айру. Він знав, що саме її сила буде його ключем до абсолютної перемоги.

⸻

Айра і Калаян продовжували рухатися через темний ліс, відчуваючи, як магія навколо них ставала густішою, а атмосфера важчою. Вони наближалися до міста, де, за їхніми припущеннями, могла бути важлива інформація, яка допомогла б їм розкрити плани Сайріса. Але на кожному кроці їхні сили випробовувалися. Чи зможе Айра знайти баланс? Чи зможе вона стати тим, чим повинна бути?

Айра вперше відчула, як на її плечах лежить не лише її сила, але і відповідальність. Вона повинна була знайти спосіб виграти цю боротьбу. І більше не тікати.