Магія між рядками

Бібліотека мовчала, як завжди, але цього разу тиша була важкою. Айра стояла серед полиць, глибоко в стосах старих фоліантів, що пахли пилом і воском. Вона шукала не просто книги — вона шукала відповіді.

Вперше в житті її серце билося не від страху, а від нетерплячки.

На аркуші листа був малюнок: крихітна вензельна печатка у вигляді зорі, захована між літерами. Вона бачила її раніше — на корінці однієї книги, яку випадково відкрила ще дитиною, перш ніж їй заборонили читати розділ про «заборонені знання».
 

Вона йшла вздовж стелажів, ковзаючи пальцями по назвах: «Хроніки Еферіалу», «Мова Тіней», «Карта зниклих королівств»… І нарешті — «Астралія: закриті шляхи». На корінці — та сама зоря.

Айра витягла том. Обкладинка була м’яка, з потрісканою шкірою, а сторінки пахли вогнем — ніби їх щойно витягли з каміна. Вона відкрила книгу — і вмить одна з сторінок блиснула світлом. Вогники букв піднялися в повітря, мов танець метеликів, і злилися в коротке речення:

«Ключ лежить у спогадах, не в скрині. Згадай те, чого ніколи не знала.»

Вона різко закрила книгу, її пальці тремтіли.

— Ти бачиш те, що не повинна, — пролунав голос за спиною.

Айра розвернулася — і побачила його. Він стояв між тінями полиць, високий, у темному одязі, з кудлатим волоссям, що спадало на лоба. Очі — сріблясті, ніби викуті з місяця.

— Ти… з листа? — вона ледве вимовила.

— Я — лише провідник, — сказав він. — Але так, я залишив тобі слова. І я знаю, що ти готова.

— До чого?

— До повернення того, що було вкрадено з твого роду.

Він простягнув їй руку. У ній лежав ключ — старий, з вигравіруваним символом зорі.

Айра відчула, як усередині все затихає. Бо той ключ — вона бачила його в сні. Ще до того, як навчилась говорити.