Зоряний ключ
Лист із забутого замку
Айра сиділа на даху вежі бібліотеки, звісивши ноги вниз і дивлячись, як ніч прокрадається крізь рожеве марево заходу. Вітер колихав її плащ, а десь унизу гули голоси учнів, які поспішали на вечерю. Вона лишалася тут завжди, коли не хотіла ні з ким розмовляти — а це був майже кожен вечір
Сьогодні було інакше. Сьогодні під дверима її кімнати хтось залишив листа. Без імені, без печатки. Лише її ім’я, виведене старовинним рукописом, який вона бачила тільки в книгах про магів минулого.
“Айро, коли світ забуде твоє ім’я, прокинеться той, хто його завжди пам’ятав. Прийди до зруйнованого замку на Північному узлісі в ніч п’ятого зоряного сходу. Візьми ключ, що належить тобі з народження. — С.”
Ключ? Вона сміялась би, якби не той дивний холодок, що пробіг по спині, коли пальці торкнулися аркуша. Папір був старим, мов і справді пролежав сотні років, але чорнило свіже. І найстрашніше — вона точно знала, де той замок
Її батько завжди забороняв їй туди ходити. Казав, що там зникла її мати
Ніч ставала темнішою, небо — глибшим. Айра стискала листа в долоні, ніби боялася, що той зникне. Вона ще не знала, хто такий “С.” і що чекає в замку, але вперше за довгий час щось у її грудях загорілося.
Ні, не страх. Передчуття.
І поклик — як шепіт зір, який вона нарешті почала чути.
#2454 в Фентезі
#1414 в Сучасна проза
Відредаговано: 22.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
