Глава 7. До своїх

Зухвалий план. Несподівана зустріч на поверхні. Порятунок.

План отамана був самогубством, але іншого шляху не було. В шлюз не могли загрузитися всі одночасно, то ж багато лахів та ботів просто кинули напризволяще. Саме тоді Тавриду прийшла ідея: він бере з собою бот-коней та пробивається до позиції Данила. Візуально гайдуки бачили, що іде бій, а значить, що термінатори були ще живі. Таврид попросив дозволу здійснити спробу провести коней до товаришів і разом, уже на них, спробувати вирватися з кільця облоги, яке все сильніше звужувалося навколо входу до станції. Отаман зв’язківців, Мухнар, ще коли гайдуки були на станції, показував план варп радіо-станції. В декількох кілометрів від шлюзу, прямо в скелях, які виходили з-під грунту і височіли над плато станції, був запасний вихід, що часто використовувався для проведення регламентних робіт, на випадок, коли треба було виводити важку інженерну техніку на поверхню. Прохід майже ніколи не використовувався, але функціонував. Гайдуки його спеціально не чіпали, щоб ворог якомога довше не знав про нього. То ж план Січніка та Таврида полягав в тому, щоб на конях подолати ці декілька кілометрів та зайти на станцію. Гайдуки хоч і мали достатньо запасних балонів з охолоджувачами для скафандру, киснем та виведенням продуктів життєдіяльності людини, але в оточені вони навряд чи б протрималися більше кількох годин, ведучи нерівний бій з піхотою та танком Імперії Сонця. Тому тут або пан або пропав.

Бот-коні, як озброєння гайдуків, було щось новим і з’явилися лише зовсім недавно, і то як допоміжні зайві боти для перенесення ренаменту, або виведення розгерметизованого гайдука із бою. Їх ефективність довели повстанці на планеті Мюридів, яке було примучене 1589-им корпусом «Списи» під отамануванням Всевіда Чайковського. В той час він керував лише одним корпусом, до складу якого входив полк, в якому служили Данило і інші гайдуки, а саме «Збаражські Списи», названі в честь системи, з якої набиралися рекрути. Данило з Михайлом з самого початку служили в 6-їй важкій роті гайдуків «Космічні Списи», головою яких був наш Іван Січнік. Таврид же приєднався до них уже після придушення повстання мюридів. Повстанці використовували ботів для швидкого переміщення по материку, і вони завдавали втрат гайдукам, які не були такі мобільні, і більше звикли до осад або штурмів. Але в пісках планети «Мюридів», порізаних рівчаками та скелями, де могли сховатися повстанці разом зі своїми бот-коням, старовина кіннотна тактика підходила дуже вдало. Після повернення «Мюридів» під контроль гетів, зброярники з «Січі» прийняли рішення додати бот-коней в якості експерименту до деяких полків.

Данило з Тавридом прийнялись за розробку уже більш детального плану по відходу з оточення. Михайло ж з Цесарем інколи пострілювали по окопах навколо і чатували. Вогонь імперців інколи залітав в їх шанець, та і поки що піхотою ніхто не здійснював спроб пробити позиції термінаторів Але що було точно очевидним, так це те, що з хвилину на хвилину свиноок[1] зайде або ззаду, або зробить штурм в лоб.

— Дивись, он там подалі, видніється кряж. Нам треба зайти за нього, з іншого боку є вхід на станцію через генераторну. — Таврид висунувся з Данилом із окопчика і указав броньованою перчаткою на невеличкі скелі.

Шлях до них був через геть пласке плато, а з рядком рівчаків та кратерів, серед яких можна було сховатися. Кожен бот-кінь був здатен нести термінатора-гайдука зі зброєю, але тоді швидкість помітно падала.

— Нам треба буде рухатися душе швидко, щоб встигнути заскочити в перший ярок. — Данило пильно оглядав весь ландшафт навколо. Жаль, що дрони уже всі були відпрацьовані і не можна було облетіти їх маршрут. — Я буду рухатися на коні зліва від вас, у мене ще робочий щит, який здатен витримати з десяток лазганів свинооких.

— Я можу стріляти з двох рук. — останні два слова Таврид вимовив трохи стисло, від прильоту гранати поруч підняло куряву і трохи посікло уламками його броню, але жоден з аварійних значків не заблимав тривогою в його візорі. — У Цесара броня геть порепана, мені здається плекс-гель там ледь тримає герметичність. Нехай буде іти за нами всіма.

— Згоден. — Данило переключився на локальний вокс канал для всіх гайдуків, щоб Михайло та Цесар могли чути. — Ми прийняли рішення. На конях прориваємося он до тих скель. З собою беремо мінімум. Я іду зліва, прикриваю вас щитом. Далі — Таврид, буде вести вогонь по ворогу, якщо треба. Михайло і Цесар, ви ідете за нами, щоб між їхньою капсулою висадки і вами завжди були ми. Збираємось, через п’ять хвилин — прорив.

Гайдуки по черзі прийнялися набирати ренамент та зброю. Данило взяв свій щит, спис та короткий однозарядний плазмовий самопал. Михайло, щит якого був роздерибанений ботом-копачем імперців, схопив свою магнітну сумку із гранатами, спис і автоматичний лазерний самопал. Цесару, який був просто гайдуком, а не термінатором, не було з чого вибирати, лише як свій власний самопал та додаткові магнітні короби із плекс-гелем, запасними бронепластинами і парою зарядок для самопалу. Таврид мав на правому плечі спис, щит він полишив ще біля шлюзу, на лівому ж плечі висів плазмовий самопал. В дві руки він взяв лазерні автомати імперії сонця, які валялися в окопі. До них зняв з убитих імперців ще декілька додаткових зарядок.

Якщо подивитися з боку на всю цю компанію, то здалося б, що хтось випадковим чином розкидав по них зброю і ще й усадив на коней. Ніхто з них не мав повного рідного комплекту броні, то тут то там виднівся ремонтний комплект пластин, деякі з них були ще залиті поверх плекс-гелем.