Глава 5. Бій за поверхню

Другий штурм. Зміна тактики.

Мухнар припав до показників радарів станції. Декілька десятків цяточок відокремилися від величезних крейсерів Імперії Сонця і направилися в сторону місяця. Згідно з показниками радарів, які ще досі працювали, він міг розпізнати десантні модулі та декілька винищувачів, що прикривали колони. Космічні човни часто відходили від основної групи кораблів, які згодом зависали на орбіті колонії «Дике Поле 17». Але зазвичай вони змінювали курс і йшли на посадку до планети або ж ставали на патрулювання космічного простору навколо. Гети досі наносили орбітальні удари і здійснювали рейди на окремі кораблі сонячників. Але цього разу цяточки відійшли на декілька сотень кілометрів від крейсера та стали чекати на цяточки меншого розміру, які наздоганяли основну колону.

— Схоже, це друга штурмова група, — з тривогою сказав Деметр, його руки стукали по консолі, віддаючи команди турелям до активації.

— Щось їх забагато, я сфокусував ближній радар на них, вони летять дивною формацією. Зараз покажу, — Мухнар закінчив введення команд у термінал та повернув голову на великий дисплей, що висів у центрі кімнати.

— Зацініть, перед десантом летять маленькі кораблики, що це може бути? — Мухнар звернувся до Січніка, який щойно увійшов до кімнати керування. Як і всі інші, він був одягнений у бойову броню, навіть шолом виявився одягненим по-бойовому.

— Схоже на якісь розміновувачі або тарани, — Січнік промовив через локальний вокс-канал. — Вони будуть відволікати турелі, і це дасть шанс основним човнам прилунитися. Я щойно змінив чергових на поверхні, видав їм ледь не все із запасів — на міни та дрони.

— Ну що ж, будемо чекати на них. Всі турелі запущено, шлюз закрию, як тільки нова зміна вийде на поверхню. По твоїй команді я відкрию, якщо буде необхідність, — Мухнар підключив ще одне живлення до ШІ-турелей.

Данило стояв на платформі шлюзу разом з іншими гайдуками. Платформа стояла нерухомо, аж поки люк на поверхню не почав відкриватися. Із шлюзу вийшли залишки повітря, і весь тунель залило яскраво-білим світлом із легким зеленим відтінком. Поруч із ним стояв Михайло. Його силова броня була очищена від піску та ґрунту після першого бою й могла б сяяти на сонці, але для камуфляжу зброярник сотні Теодор Харченко намащував броню гелем, який надавав усім металевим поверхням матового кольору, геть непримітного на сонці. На спині у Михайла висіли два блоки з дронами, під лівою лопаткою на магнітному замку був запасний зарядний блок для лазерного самопала, а з іншого боку — окислювачі для рекуператора дихання.

Перед боєм кожен з гайдуків міг сам обрати собі набір гаджетів, що відповідав поставленому завданню. Сам же Данило взяв, як завжди, універсальні гайдуцькі списи. На додачу до них, під лівою лопаткою на броні висіли чотири невеликі мельт-заряди. Ці бомби кріпилися на навершя списа і дозволяли жбурнути його як звичайний «джавелін». На лівому боці спереду висіла особиста зброя — силова шабля з доволі широкою ялманню. Перед собою він тримав свій захисний важкий щит. На правому стегні висів короткий однозарядний мельт-самопал, постріл з якого міг навіть пропалити середню броню якогось сонячника.

Далі за Данилом стояв медик Аполлон Калина та інженер Семенко. Останній був обвішаний дротами, капсулями підриву та мінами. Якби якийсь детонатор спрацював у шлюзі, то, скоріш за все, всі гайдуки перетворилися б на пару за секунду, а сам шлюз завалився б. Рідний брат Аполона — Іван Калина — уже піднявся на поверхню в першій черзі й розставляв своїх гайдуків на позиціях.

За ті чотири дні, що імперці не атакували, інженери разом із ботами-копачами збудували фортифікацію у формі зорі. У центрі зорі був сам шлюз, а навколо нього — до п’яти метрів заглибки траншеї, декілька довготривалих точок оборони й навіть невеликий склад з озброєнням.

Платформа підняла гайдуків на поверхню місяця. Бот-джури розбіглися до вказаних позицій, несучи на собі купу запасних акумуляторів для лазерних самопалів, мельт-заряди, окислювачі для ручних скорострілів та дрони. Біля виходу зі шлюзу вже стояв Іван Калина.

— Термоси[1], висуваєтесь на позицію «Лід». Звідти зможете прикривати найближчу позицію до їхнього поля смерті, — Калина мав на увазі місце першої висадки, де стояли розбиті два танки Імперії Сонця та під десяток броньованих машин, які вдалося знищити ще до їх підльоту до самої поверхні. Під «термосами» ж він, як і більшість, мав на увазі термінаторів-гайдуків, таких як Данило та Михайло. — Позицію знайдете в двохстах метрах звідси, праворуч. Всі інші — за мною.

Вся новоприбувша група гайдуків підтвердила отримання наказу та розсіялась по шанцях. Данило разом із Михайлом рушили по траншеї до своєї позиції.

— Схоже, що цей бій будемо проводити вже вдвох, — Данило звернувся до Михайла через локальний вокс. — Скорострілів уже немає…

— Може, нарешті, помахаюсь шаблею, — відповів Михайло, несучи перед собою свій важкий щит. Над його спиною, як і в Данила, височіли запасні списи-рогачі. — Цікаво зустрітись із їхніми саманаками, кажуть, що це найкращі термінатори імперських військ.

— Я бачив їх на висадці, слава Січі, їх порізали плазмою із скорострілу, — відповів Данило, розставляючи короби з батареями на позиції «Лід», куди вони щойно прибули. — Вони виглядали досить витонченими, я б навіть сказав — елегантно. Які вони в ближньому бою, думаю, взнаємо дуже скоро. Здалеку ж їх скосив наш скоростріл.