Нічні пригоди

Шарлота підійшла до піаніно.Яке ж воно гарне!Чи зможе вона ньому пограти?Дівчинка вирішила спробувати.Натиснувши на клавіші,вона спробувала зіграти мелодію з Венздей.Потім пісню Ельзи "Все одно!"з крижаного серця.Захопившись,вона навіть не звернула уваги на те,що всі вже давно пішли вперед,а вона залишилася сама.Догравши,наша співачка все таки помітила,що щось не так...                         О НІ...                                                                                                                                                                   -Що ж,головне,що зараз не якісь 3 години ночі...-заспокоїла себе дівчинка.                                                Їй потрібно знайти вихід.Отже,повернутися назад.Тож логічно,їй потрібно бігти назад.Це вона і зробила,проте жодних дверей назовні не знайшла.Чому цей підвал такий великий??                                       -І що робити?-дівчинка сіла біля манекену скелета,який раніше використовували для уроків біології.-Друже,ось що порадиш?-запитала вона в нього.                                                                                          Раптом,величезна структура скелету захиталася,та ледь не впала на нашу маленьку Шарлот,але вона вчасно встигла відскочити.Потім дівчинка спробувала підняти його,проте її "друг" вперто не піддавався.       -Ну і чого ти розкис на цій підлозі?Давай,вставай...Тримайся,життя важке але все одно не потрібно валятися!                                                                                                                                                          Проте скелету,який важив 10 кг(як половина самої Шарлот),було байдуже до її філософських міркувань та намагань його підняти.                                                                                                                                             - Ось як скажу Катерині Сергіївній,вона тебе підніме!-жартома погрозила вона лежачому манекену.-Серйозно,потерпи трішки і вона тебе підніме,-змінила гнів на милість дівчинка.                          "Отже,якщо назад не вийшло,а йти вперед-це йти ще далі,залишається тільки кімната зліва або справа..."-змедикувала наша героїня.                                                                                                                  - Що ж,вибираємо на "еники-беники їли вареники",-власний голос заспокоював Шарлоту.-Еники-беники бац!Ну що,направо так направо!-зраділа дівчинка.                                                                                              І справді,там і були двері на вихід!Зрадівши,Шарлот підбігла до них,схопилася за ручку і ...Ось це так Мерлінові мухомори!Зачинено!                                                                                                                      -Так,без паніки!-глибока вдихнула,скажу вам так,ДУЖЕ стресостійка юна леді.-Може,десь тут лежать запасні ключі?Я думаю,я не перша хто застрягла на Геловін,тому таке тут має бути...                                Вона обернулася і помітила,що позаду неї стояла велика та загадкова скринька,зроблена із  світлого дерева,вкрита пилом і павутинням.Скринька пахнула оливою.Підійшовши до неї,протерши від пилу та павутиння,дівчинка спобувала відчинити її.Проте та не піддалася.І що тепер робити??                                "Може,тут є вікна?"проте,пройшовшись по кімнатах,Шарлот нічого подібного не знайшла.Лише туалет,більше нічого для людського проживання тут не було.Ну,хіба що декілька теплих пледів.У один із них,бежевий,дівчинка і загорнулася.Самотня сльозинка скотилася по її щоці.Так,СТОП.Якщо вона буде плакати,то точно не знайде вихід.Зробивши декілька глибоких вдихів,зажмурившись,наша крихітка ще міцніше загорнулася у плед і пішла до піаніно.Вона вирішила,що буде кричати на допомогу,співати,а потім,коли втомиться-гучно грати на піаніно.Рано чи пізно хтось почує і знайде її.Або Діана,Мішель й вчителька помітять,що її немає,та прийдуть по неї.До того ж,як їй все таки сподобалося це піаніно і співати!                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           А тим часом часом,двоє подруг бродили по шкільному подвір'ю,намагаючись знайти підвал.Проте подвір'я було ВЕЛИЧЕЗНЕ,тож поки що їхні  пошуки були  без успіхів.Вже зтемніло,дівчата не знали,проте вже була 20:00,рівно о 21:00 їх мали забрати батьки.Вони почули через вікно,що їхні однокласники дивилися страшний мультфільм "Кораліна в країні кошмарів." Пройшовши далі і віддалившись від вікна,дівчата й досі не знайшли дверей до підвалу у якому була їхня подруга.Раптом,вони почули шерех.Обернувшись,вони побачили що це був величезний,білий лабрадор,який лежав під деревом.Він подивився на них добрими,розумними карими очима,немовби про щось застерігаючи                                                                                                 -Який він милиййй!- запищила Мішель.                                                                                                            -Так,я хочу його погладити,але боюся що він вкусить.Але який же він гарнесенький!-погодилася Діана.         Мішель,засліплена красою лабрадора,підійшла до нього.Діана,одночасно зі страхом і захопленням в очах,пішла за нею.Раптом,пес загарчав і тричі голосно гавкнув.Мішель запищала і відійшла подалі,а Діана,крикнувши на всю горлянку,рвонула, куди ноги бачили.Мішель ледь встигла за нею.Ось так вони і добігли до сходів,що ведуть до підвалу.Щойно дівчата віддихалися  і заспокоїлися,Мішель дістала зв'язку ключів.                                                                                                                                                       -Тепер аби знайти потрібні...-захвилювалася Діана.                                                                                           -Впораємося,порятунок вимагає праці...-по філософському заявила Мішель.                                                Дівчинка спробувала 5 ключів,жоден навіть не входив у щілину!Лише останній, 6-ий,увійшов.Після цього вона ще з хвилину його крутила,намагаючись відчинити.Діана почала схвильовано просити її поквапитися.Нарешті,двері відчинилися.Зайшовши усередину вони почули гру піаніно та крики "Рятуйте!"і побігли на ці звуки.Щойно Діана та  Мішель побачили  Шарлот,вони всі радісно запищали і обійнялися.                                                                                                                                                             -Я вже боялася,що ніколи не вийду звідси,і до мене сьогодні у Геловінську ніч прийдуть або Дурслі ,як до Гаррі,або,що ще гірше,сам Воландеморт!-зізналася Шарлот.-Якби у мене була чарівна паличка,я б, звичайно,відразу ж допомогла б Гаррі розібратися з ними,і у нього нарешті все б було гаразд! А як ви мене взагалі знайшли? І де Катерина Сергіївна?                                                                                    -Довга історія,у якій присутня загадкова,казкова ніч і білосніжна собака,-захихотіла Мішель.І вони з Діаною,кожна через фразу розповіли їй про свої нічні мандри.                                                                     -Я взагалі,як Герміона,дуже не люблю порушувати правила,тому що це не чесно.І я знаю що ключі не мої,але іншого вибору не було..-додала Мішель.                                                                                             А Шарлота у свою чергу розповіла подругам про перебування у підвалі,спів,піаніно та таємничу скриньку.Почувши,що вона зачинена,Мішель зойкнула,у неї розширилися очі.                                               -А раптом...                                                                                                                                                           Без жодних пояснень,вона дістала зв'язку ключів і побігла у сусідню кімнату,де виднілася та сама славнозвісна скриня.Діана з Шарлотою запитально переглянулися та, як за командою, рвонули за нею.Мішель почала швидко перебирати ключами,і знайшовши потрібні,відразу ж відчинила скриню.ЇЇ подруги аж ахнули від здивування та захоплення.                                                                                           -НІЧОГО СОБІ,яка ти розумничка!-похвалила її Діана.                                                                                    -Точно як Герміона!-додала похвалу і Шарлот.                                                                                                     -Дякую...Це ж було логічно...-засоромилася дівчинка.                                                                                  У скриньці лежали старі підручники,покриті пилом,але у дуже гарних обкладинках:були як і старовинні, гладенькі та тканинові,у світлих кольорах з золотими візерунками та літерами,так і сучасні з щільного картону та гарними,кольоровими малюнками.Зверху,над книжками лежав гарний блокнот,у рожевій шкіряній обкладинці,з бантиками,кроликами та різними наліпками:квітами,сердечками,зірочками і т.п.Посередині,на білій хмаринці був рожевий,охайний напис "Diary".                                                             -Це означає щоденник англійською,-пояснила Мішель.-Я почала трохи займатися з репетиторкою з англійської...                                                                                                                                                      -Ти моя героїня!-з повагою похитавши головою,визнала Шарлот.                                                                    -Розумничка!-підтримала Діана.                                                                                                                            Мішель вдячно та сором'язливо посміхнулася і  вже хотіла було спробувати  відчинити щоденник,але він був на замку.Жах,невже вони дарма його знайшли??Але,заглянувши на дно скриньки,вона знайшла довгу ручку з великим рожевим,пухнастим балабончиком та маленький ключик.Відчинивши ним щоденник,наша "Герміона" прочитала по складах:                                                                                    --На-ле-жить ба-лери-ні  Еллі....                                                                                                                          -Балерині??-радісно здивувалася Діана.-До речі,дуже гарно читаєш!                                                             -Де ти всього цього навчилася??-здивувалася Шарлота.                                                                                 -У мене багато вчителів,і я дуже люблю читати,наприклад "Айседора Мун"! І мені просто подобається навчатися,я сама прошу в батьків учителів,щоб підготуватися до школи..-пояснила дівчинка.                     -Та ти вже переплюнула школу!-посміхнулася Шарлот.                                                                                    -Візьмемо щоденник з собою?Будь ласочка!-попросила Діана.                                                                    Мішель з Шарлот  кинули один одному посмішки і звичайно ж,щоденник вони взяли.Коли вони всі троє вийшли з підвалу,Мішель,нагадавши що його потрібно обов'язково зачинити,швиденько прокрутила ключі.                                                                                                                                                                     -А нас не шукають?-злякалася Діана.                                                                                                                Троє дівчат обмінялися схвильованими поглядами.У кожної на обличчі було написано страх покарання.Тихенько зайшовши у клас,вони зустріли хор який накинувся на них з питаннями де вони були і чи все гаразд.                                                                                                                                             -Ми шукали вас по всій школі!-схвильовано обійняла їх мама Влада.                                                            Дівчата вибачились і відчуваючи провину,дивилися у підлогу.                                                                       -Дівчата шукали мене,не сваріть їх,-попросила Шарлот.-Я загубилася коли була у підвалі та побачила піаніно.Почала співати і забула про час...                                                                                                           -Головне,що зараз все гаразд,-полегшено зітхнула старша жінка.                                                                  Якраз настала 9-та вечора і почали приходити батьки.По дівчат прийшла Зоуї з Даньою і сказала що батьки дівчат  як подруги пішли у кіно ,тому дівчата можуть поночувати.Дівчата неймовірно зраділи,швидко зібрали свої речі і на виході зі школи побачили того лабродора,але з...ЦУЦЕНЯТКОМ! Лабрадор виявилася дівчинкою,і зараз  ніжно,з любов'ю годувала своє дитинча.                                          - Так ось чому вона тоді не підпускала нас до себе,гавкаючи!Вона готувалася народжувати!-зрозуміла розумна Мішель.                                                                                                                                                   -Лабрадор бездомний,не діло так...Я візьму його і спробую вмовити предків щоб дозволили залишити.Потім його вимию,нагодую і візьму на себе опіку,-вирішив Даня.                                                    -Але ж,твій тато на нічній зміні у своїй піцерії,а мама на ночівлі у подруги з ключами від хати!Ти на жаль  не зможеш зайти додому і залишити лабрадора у себе,тому ми домовилися що ти ночуєш у нас,-нагадала Зоуї.                                                                                                                                                        -Трясця!-засмутився Даня,-а можна будь ласка взяти його до тебе?Бідося,він мерзне на вулиці!               -Гаразд,розумію,поки батьків немає то без проблем,-погодилася Зоуї.                                                             -А цуценятко?-запитала Діана.                                                                                                                         -Я б з радістю взяла його до себе,але у мене є кішка,Шарлотка,мені  батьки подарували її на день народження і вона НЕНАВИДИТЬ собак,-засмучено сказала Мішель.                                                           -А у нас орендований будинок,не можна тварин,-також засмутилася Шарлот.-Але скоро ми переїдемо,і там можна буде,-відразу ж збадьорилася дівчинка.                                                                                   -Тоді його візьмемо ми,-підбила підсумок Зоуї.-Але,блін,шкода,у мене не буде часу доглядати за маленьким через школу і підробіток...Діано,ти могла б допомагати батькам з ним?-запитала її старша сестра.                                                                                                                                                                  -Без проблем!-посміхнулася вона у відповідь.                                                                                                   -Ще потрібно домашніх вмовити,і тваринки наші,-підсумував Даня.                                                              - Вмовимо,-подарувала йому підбадьорливу усмішку Зоуї,і вони поцілувалися.                                           -Ви як Анна і Крістоф!-по доброму засміялася Діана.                                                                                       -Якщо це не любов,то тоді щоооо,-затягла Шарлот.                                                                                                -А я думаю,це мило,-посміхнулася Мішель.                                                                                                      -Ви нічого не бачили,-жартома погрозив їм пальцем Даня.                                                                           -Німі,як риби,сер!-зробила стійку військового Шарлот.Всі засміялися.                                                            -Цуценятко дівчинка.Діано,як назвемо?-запитала Зоуї.                                                                                  -Сніжинка!-трохи подумавши,вигукнула дівчинка.Вона не могла повірити-у неї буде домашня тваринка!ЇЇ маленька мрія!                                                                                                                                                  Зоуї похвалила її з вибором імені,а Даня вирішив назвати свого лабрадора Сирником.Вони всі разом піщли на 801-шу маршрутку щоб доїхати додому.                                                                                            -На ночівлі детальніше розглянемо щоденник,-пошепки нагадала подругам Мішель.