Спляча красуня

Зайшовши до зали,клас,вражений, побачив залу з неймовірно високою стелею,червоною доріжкою,люстрами зі свічками та піаніно.Все це було у біло-золотих кольорах з візерунками.В кутку стояла осіння композиція,з гарбузами,яблуками та іншими сезонними овачами й фруктами,листям та квітками у теплих,осінніх кольорах.По залі ходили дуже вишукано та святково вдягнені жінки та чоловіки.Наші дівчата також причепурилися,як і вчителька,мати Мішель та деякі з однокласників хто того захотів.Зайшовши у залу з високими рядами червоних  сидінь  та сценою,всі повсідалися.Звичайно,наше тріо сіло поруч.Дівчатка схвильовано перешіптуючись,вже  не могли дочекатися вистави.І ось,високий чоловічий голос оголосив про початок,і,червоні куліси з золотими візерунками вмить розлетілися у різні боки,немов схвильовані пташки.Вистава почалася.

ЦЕ БУЛО ЩОСЬ!!!НЕЙМОВІРНО!!! Балерина, яка виконувала роль Аврори, у гарній рожевій пачці та пуантах робила складні повороти, стрибки й піруети. А потім ставала на одну ногу, витягуючи другу далеко назад, а одну руку простягала вперед, ніби тягнулася до чогось невидимого, тоді як іншу відводила назад. Вона завмирала в цій неймовірно красивій позі, зберігаючи рівновагу так легко, ніби зовсім не відчувала сили тяжіння(як ми пізніше дізнаємося, ця поза називається арабеском).Вона робила все так плавно,немов би була пір'їнкою,і перебирала ногами так,наче пливла по сцені.Це магічне,ніжне, чарівне та вишукане видовище тривало майже 3 години,враховуючи дві перерви,по 20 хв кожна,під час якої діти перекусили тим,що їм дали батьки,та обговорювали побачене.У всіх горіли очі,вони були у захваті та плескали в долоні.Після закінчення всі зайшли поїсти у "Пузату хату",на яку також скинулися батьки.    -Дівчат,ну хіба це було не дивовижно??-у Діани й досі горіли очі.Вона була під таким враженням,що навіть не відчувала смаку вареників з вишнею,які взяла собі.                                                                                                                                              -А мени душе шподобалося піаніно у холі.Ось би навчтися гвати на ньому!-додала Шарлота з повним ротом їжі. На її тарілці лежали котлета по-київськи з сиром всередині,гречка та грецький салат,а поруч стояла чашка свіжозвареного,журавлиного чаю.                            -А які гарні у балерин костюми і пуанти!Ось би й мені такі!-доєдналась до обговорення Мішель,мрійливо колупаючи виделкою свої сирники,які запивала гарячим какао.                                                                                                                     Діана наскільки занурилася у свої думки,що навіть не чула їх.На цій виставі її світогляд просто перевернувся,вона дивилася майже не дихаючи,і зрозуміла-їй не просто подобається балет,ВОНА ХОЧЕ НИМ ЖИТИ.                                                                                                    ВОНА ХОЧЕ СТАТИ БАЛЕРИНОЮ.

-О НІ!-"прокинулася" вона від своїх роздумів.-Я забула рюкзак у залі театру!                                  -Попроси вчительку сходити з тобою,а ми всі почекаємо вас тут.-спокійно запропонувала Шарлот.                                                                                                                                                                                      -Вона говорила що о 19:00 приїде автобус,ми не встигнемо.-похитала Діана головою.              -Так,не панікуємо!-намагалась щось придумати Шарлот.                                                                            -Ситуація виглядає безвихідною..-приречено цмокнула губами Мішель.-Чесно,навіть уявлення не маю,як допомогти,хоч дуже хочу..-вона взялася рукою за щоку та задумалася,що можна зробити.-Або...Попроси мою маму сходити з нами.Тоді клас поїде на автобусі,а ми втрьох з моєю мамою маршруткою.-радісно запропонувала вона.                                                                             -Точно!Дякую,ви найкращі!-обійняла Діана подруг.                                                                                        Отримавши згоду Злати та Катерини Сергіївної,дівчата побігли.                                                             -Зачекайте!-ледь наздогнала їх мати Мішель.                                                                                                       До театру було недалеко,і він,на щастя,ще був відчинений.Проте,ось це халепа!Зала, де вони сиділи,була зачинена.Діана страшенно запанікувала,їй запаморочилося в голові,дівчинку хвилею накрив страх  і вона ледь стримала сльози.Той рюкзак їй купила Зоуї!Вона мусить,МУСИТЬ його повернути! Інші щось говорили,але вона їх навіть не чула.                              Раптом вони почули кроки.                                                                                                                                            -Марк,я так втомилась,а у нас ще одна вистава до 21:00!                                                                                -Аліс,я тебе чудово розумію,я також валюся з ніг..Але прошу,тримайся!Ще одна вистава-і ми вільні на сьогодні!Згадай заради чого ми це робимо-посмішки які ми отримуємо,радість публіки.В ім'я мистецтва!                                                                                                         -Ну точно не лише заради зарплати,-захихотіла Аліса.                                                                                                  ЦЕ БУЛА СПЛЯЧА КРАСУНЯ!АВРОРА!