ЕПІЛОГ, АБО ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Корчма «Співуча пташка», що загубилася в лабіринтів доків, ангарів й складських приміщень припортового району столиці, нічим особливим не відрізнялася від інших третьосортних розважальних закладів такого штибу. Хоч цивілізація вже давно вийшла на міжзоряні простори й освоїла не одну планету, норови й звички звичайних людей практично не змінилися за той час. Після тривалих космічних мандрівок, екіпажі стрімких бойових крейсерів і неповоротких транспортних суден жадали нехитрих розваг, добрячої порції міцного алкоголю чи дурманних наркотиків і якоїсь видовищної програми, де удаваний стриптиз ледь не переходив у відверту порнографію, а розпуста й аморальність буквально закипали.

Одним з плюсів такого закладу, з поміж всього іншого, було те, що тут практично був відсутній контроль правоохоронних органів. Не те, що б в цій місцевості не помічалося представників офіційних представників влади, вони взагалі тут були відсутні, ба навіть елементарний відеозапис в приміщенні не вівся, бо це б врешті-решт зашкодило самим власникам корчми. Керівництво республіки цілком справедливо вирішили, що нехай екіпажі їхніх зорельотів «випустять пару» в ось таких кублах, чим потім, через надлишок агресивної енергії влаштують десь бунт серед гіперпростору, на їхньому бойовому кораблі з боєзапасом руйнівних ракет чи транспортах зі стратегічно-важливим вантажем. Всілякі спецслужби гетьмана хоч негласно й наглядали за цим сектором, однак лише для потаємних зустрічей зі своїми важливими інформаторами і секретними агентам. А все інше виглядало мов справжній Армагеддон.

Загалом, саме такий портовий гадючник й був потрібен Барчук, щоб здійснити давно необхідну їй зустріч. Вона прийшла в корчму майже через місяць після того як потрапила в столицю республік. Раніше ніяк не виходило, адже всі вони були замкнені на базі князя Терещенка, під невтомним наглядом працівників його служби безпеки. Нескінченні допити, кілька разів навіть з використанням «сироватки правди», звірення отриманої інформації від всіх членів їхньої команди, а навіть прискіпливий обшук самої «Пенелопи» зайняв доволі тривалий відрізок часу.

Для мадам Віталіни це все було буденним явище, для всіх інших принесло неабияке нервове напруження. Роксолана й Барбара відчували себе піддослідним пацюками, яким ледь не щомиті в труси заглядають, перевіряючи їхню правдивість та вірність. Більш нетерплячий Константінос Канаріс кілька разів навіть гарячково заявив, що шкодує що відразу не розніс на друзки, за його словами, цей «смердючий бордель». Загалом емоційна ситуація в команді була не надто сприятливою. Однак одного чудового дня все припинилося, князівські допитувачі безслідно зникли і вони навіть отримали можливість пошвендяти столицею, заради власного задоволення.

Барчук не впустила можливості прогулятися портовими кабаками, адже жінці було конче необхідно зустрітися з важливою для нею людиною. Про можливість викликати підозру своєю поведінкою, й ймовірне шпигування за нею агентів князя, жінка не надто переживала. Ніхто б особливо не здивувався тому, що після тривалого польоту вона, першим ділом, навідалася сюди щоб трохи розважитися, а з іншої сторони любе спостереження в такому місці виявилося б практично безнадійною справою. Місцеві комплекси радіо-електронної протидії зводили нанівець всі системи підслуховування. Навіть імплантованому чипові Роксолани було неможливо підтримувати контакт з планетарною кіберсферою.

Зрештою їй це тепер не потрібно було. Зручно вмостившись за вільним столиком жінка замовила собі чималу порцію найкращого пива. Потім насолоджуючись хмільним напитком, вона встигла відшити «залицяння» кількох настирливих кавалерів, поки нарешті появився він. Високий худорлявий чолов’яга, підстаркуватого віку й непримітної зовнішності, в якому б лише одиниці могли впізнати адмірала Олексу Довбуша. Одного з найвпливовіших військових держави, що офіційно давно вже знаходився у відставці, на пенсії, а фактично керував розвідувальним управлінням військово-космічних сил республіки.

Для ще більшого маскування колишній флотоводець відростив собі кущасту бороду, змінив колір очей з блідо-сірих на темно карі, а головне примудрився надати шкірі обличчя та рук природньої червлено-мідної засмаги, що була властива лише корінним жителям столиці. Одягнутий в форму старшого механіка флоту він дещо вайлуватою ходьбою наблизився до неї і ніби випадково, хитнувшись під впливом випитого алкоголю, похитнувся й гепнувся на сусідній стілець.

– Не заважатиму, кралю? – запитав чоловік швидко показавши жінці умовний знак.

– Якщо не будеш набридати та теревенити всілякі дурниці – то вмощуйся поряд, – грайливим тоном промовила Роксолана показавши свій знак-відповідь.

Адмірал нахабно потягнувся до її пива, однак всякий вигляд сп’яніння з його обличчя зник безслідно, а ледь чутний голос вмить набув командирських відтінків.

– Радий вас бачити в доброму здоров’ї хорунжа Барчук. Ви достойно виконали поставлене завдання, а здобута інформація просто безцінна. Ще щось можете додати до тих файлів, що ми отримали від вас раніше?

– Небагато. Прискіпливу перевірку в службі безпеки князя, ми здається пройшли успішно. Мадам Віталіна поки що мовчить, та здається серйозно збирається організувати з нас свою особисто довірливу групу для спеціальних операцій.

– Наші джерела доносять що Терещенко почав особливо цікавитися Синевиром останнім часом, думаєте це пов’язано з «Зоряним буревієм»?

– Навіть не сумніваюся в тому. Самі ферми ми знищили повністю, це я вам стовідсотково гарантую. Але ж опричниця мала перед тим довірливу розмову з бароном, і хто ж його знає якими секретами він з нею поділився. А навіть як і не довірив їй формулу та рецептом виготовлення наркотику, то спокуса надто велика, а можливості у князя практично безмежні. Це ж які бариші можна заробити на трафіку цього дурману. Цілком можливо, що вже найближчим часом він відправить в королівство свою дослідницьку групу океанографів, а ми будемо її силовим прикриттям. Конфлікт з контрабандистами ще не вичерпаний, хоча як самі чудово розумієте Гільдія Вільних Торгівців не конкурент фінансово-промисловій імперії та силовим структурам Терещенка.