Розділ 8. НЕСПОДІВАНІ ВИРІШЕННЯ БІЛЬШОСТІ ПРОБЛЕМ

Капітан Чен був неабияк роздратований і не менше спантеличений. Все його завдання нагадувала не ретельно сплановану операцію, а який безтолковий експромт, що дратував і сердив його, як досвідченого, кадрового офіцера флоту. Для початку їх раптово зірвали з буденно патрулювання кордонів республіки й несподівано відправили на Синевир. Сама інструкція отримана зі штабу флоту була розмита й нечітка, прибути в казану систему, оцінити обстановку й прийняти відповідні міри. А що і як оцінювати, та які міри приймати? Знову в міністерстві закордонних справ щось перемудрили, і тепер підтирати за дипломатами мали прості флотські.

Прибуття в систему ніскільки не прояснили ситуації, а навпаки, ще більше заплутали її. Захоплення «Пенелопи» був очевидним рішенням, та що він дав в результаті? Одна людина при цьому загинула від дій його абордажної команди і йому складати не одну пояснювальну через цей випадок. Але то ще не було гірших з його клопотів. Екіпаж шлюпа виявився не таким простим, як би йому хотілося. І кожен з них викликав більше запитань чим у нього було відповідей. Той же капітан Канаріс, його колишній товариш по службі й своєрідний суперник, от що він відставний офіцер тут робить? Яку реальну владу має інша захоплена, так звана мадам Віталіна? Судячи з коду її доступу – велика шишка. Про двох інших жінок уже й думати не хотілося.

Молодший командор Чен уважно вивчав отримані файли від князівської опричниці і з тривогою чекав нових інструкцій зі штабу флоту. Не зважаючи на постійно відкритий канал гіперзв’язку, що пожирав колосальну кількість енергії, й не давав можливості рвонути до планети на максимальній швидкості, відповіді від командування флоту не було. Чен вирішив, поки ще є час знову порозмовляти з капітаном Канарисом. Викликавши до себе старого знайомого він сподівався дізнатися хоч щось нове для себе.

Командир «Пенелопи» появився з дивним спокоєм і врівноваженістю на обличчі. Незворушно всівшись на запропонований йому стілець він насмішливо поспитався:

– Ну й нащо ти мене потурбував? Чи скучив і хочеш випити зі старим другом й суперником? А може прийшов час розстріляти всіх нас?

– Перестань патякати про всякі дурниці, – невдоволено буркнув Чен. – Сам прекрасно знаєш що у мене немає повноважень карати вас на горло. Я тут випадково опинився, і хочу з тобою просто відверто порозмовляти, щоб зрозуміти що й до чого. І випити мені точно зараз не завадить, але на бойовому пості зараз. Хочеш налляю, але чекаю від тебе й найменшої відвертості.

– Дякую, але утримаюся від будь-яких енергетиків, спиртного й наркотиків, – зітхнув Константінос і пояснив. – Можу сказати те що знаю, але відразу попереджую, реально знаю я небагато.

– Я вивчив записи корабельного журналу, всіх корабельних систем і частково ваших чипів, вражає. Юридично ви злочинці, однак практично знищили зародок «Зоряного буревію». Тут у мене особисто претензій немає. Є лише два питання. Як так сталося, що головний свідок виявився озброєний і так необачно спровокував моїх кіборгів? І як ти взагалі встряв у все це безумство?

– Життя заставило підписатися під цей контракт, – сердито буркнув Канарис. – А про барона, так хоч ти не ятри мені душу. Не було у нього ніякої зброї коли я приймав його на свій корабель. Чистий він був, беззбройний. Хто дав йому той ніж і обійшов при цьому всі охоронні системи «Пенелопи» не знаю. А знаю то сам придушу власними руками, хоча деякі підозри вже маю.

Молодший командор Чен на якусь мить завмер, корабельна система гіперзв’язку нарешті отримала файл-наказ зі штабу флоту. Коротке відео, на якому появилося зображення керівника військово-космічних сил республіки самого адмірала Пилипа Криворіжського, і відданий ним наказ був чіткими й однозначним – негайно повертатися з усіма полоненими в столицю. Всі подальші розслідування того щ трапилося будуть проводити інші відомства республіки, всі отримані дані являються суворим секретом, який не підлягає розголошенню.

Це було саме те, на що сподівався молодший командор Чен. Згідно його наказу «Блискавка» розпочала підготовку до переходу в гіперпростір, а він сам розслаблений міг запропонувати старому бойовому товаришу:

– Ми повертаємося в столицю, можемо й випити, що вибираєш?..

…Мадам Віталіна в той час була не в такому благодушному настрої як командор Чен. Після обміну всієї інформації з особистою канцелярією самого князя Терещенка, вона не сумнівалася і його підтримці. І коротка відповідь «Дій згідно обставин» начебто мала бути заспокійливим фактором, однак жінка чудово розуміла що невдовзі їй доведеться робити доповідь перед реальним хазяїном, а не його віртуальним зображенням. І хто знає які в нього можуть виникнути запитання та претензії до неї. Сама опричниця не вважала свої останні вчинки професійними й виправданими, але вибору у неї не було. Вона діяла так як змушували її непередбачувані й змінні обставини.

Щоб не морочити собі голову тими проблемами, які були поки що непідвладні їй, жінка попрохала дозволу зустрітися з двома іншими полонянками. Командор Чен на мав нічого проти цього й мадам Віталіна невдовзі змогла потрапити в каюту де утримувалися Роксолана та Барбара. Обидві жінки зацікавлено глянули в її сторону і заінтриговано завмерли в очікуванні почути щось нове з її вуст. Князівська опричниця їх не розчарувала відразу розпочавши про головне:

– Дівчата, поки ми летимо в столицю, хочу вирішити буденні проблеми. А саме пропоную вам обидвом увійти в мою особисту спецгрупу. Пані Барбара вже дала згоду на своє співробітництво, рядова Барчук начебто теж не має причин для відмови. Контракт є контракт, і ми й так працюємо на одного власника, а у якому саме підрозділу не так вже й важливо.