Розділ 5. ВИЯСНЕННЯ ДЕЯКИХ НЕЗРОЗУМІЛИХ ОБСТАВИН

Потрапивши на борт зорельота, його обережний командир першим ділом потурбувався про те, щоб його новий полонений був під надійним замком. На цей раз Константінос не став особливо церемонитися з бароном, а просто замкнув його в пустому вантажному трюмі, попередивши, що панькатися з ним він не збирається й у випадку найменших неприємностей просто викине у відкритий космос. Подіяла ця обіцянка чи ні невідомо, та полонений понуривши голову чемно зник в горловині трюмного люка.

Тепер можна було спокійно поговорити та обсудити плани подальших дій. Однак перед цим мадам Віталіна владно зажадала:

– Хочу прийняти душ, змити з себе всі сліди цієї планетки, а вже тоді й будемо розмовляти.

– Х-м-м, – розгублено відповів капітан Канаріс. – Тут є невеличка заковика. У тій каюті, де ви раніше розташовувалися, я помістив наших двох полонянок. Тепер вона зайнята ними. Можете хіба що в моїй помитися.

– Гаразд, – невдоволено хмикнула жінка – Веди тоді в свою.

Через тридцять хвилин князівська опричниця, свіжа та бадьора з’явилася на капітанському містку «Пенелопи» й владно розпорядилася:

– Почнемо допит наших полонянок. Приведи їх у кают-компанію, там і поговоримо.

– Тут теж є одна невеличка заковика, – потупив погляд Константінос. – Справа в тому, що я їх замкнув голяка.

– Капітан, ти крім того що бравий вояка, та ще й виявляється трохи невихований грубіян і сексуальний маніяк, – зіронізувала мадам Віталіна. – Нащо були такі суворі міри з цими беззахисними створіннями?

– Ніякі вони не беззахисні, – буркнув Канаріс. – Одна з полонянок найманка охоронної фірми «Чугайстер» Роксолана Барчук. А я чимало всякого наслухався на що здатні бойовики цієї компанії і наскільки небезпечне їхнє спорядження, тож від гріха подальше вирішив перестрахуватися. Я ж на борту один-однісінький, навіть бойових андроїдів для підтримки тут немає.

– Молодець, ти все правильно зробив капітан, – заспокоїла чоловіка князівська опричниця. – Якщо одна з ув’язнених насправді працювала на «Чугайстер», то це не якась мамина доця, а тренований загартований солдат, якому доводилося долати ще й не такі побутові труднощі. Цікаво, хто її напарниця, при яких обставинах вони зійшлися, і чого давали драпака до невпізнаного зорельота. Та зараз ми хоч на частину з цих запитань отримаємо відповіді. Давай, веди в кают-компанію, та дай щось з речей щоб прикрили свою наготу.

Капітан Канаріс вийшов, а незабаром привів двох жінок, одягнутих в потерті мундири космопілотів військово-космічних сил республіки. Руки в полонянок були скуті кайданками, а на лицях застигли гримаси тривоги й зацікавлення водночас.

– Може обійдемося без такого надмірної демонстрації нашої сили? – запитала мадам Віталіна у Константіноса зиркаючи на кайданки й відразу суворо глянувши на жінок грізно поцікавилася. – Сподіваюся від вас обох у нас не буде проблем, якщо я попрохаю зняти з вас кайданки?

– Ні, – коротко буркнула одна з ув’язнених.

– Ну тоді, щоб не виникало зайвих запитань почну нашу розмову з головного, – за кивком її голови капітан Канаріс нейтралізував електронні тенета полонянок. – Спершу представлюся, я спеціальний агент князя Терещенка, якого відправили на цю планету, щоб розслідувати зникнення охоронної команди компанії «Чугайстер». Тому у мене зараз поки що одне питання, що трапилося на плавучій базі «Королівська слава»?

– Нас зрадили, – коротко відповіла Роксолана.

– Як?

– В команді були продажні агенти, яких підкупила Гільдія вільних торгівців, – промовила Барчук.

– Тобто у «Чугайстрі» завелися запроданці, – замислено мовила князівська опричниця.

– А ви думали звідки ми такі були обізнані? – саркастично поцікавилася Барбара.

– Що було дальше? – відмахнулася від контрабандистки мадам Віталіна.

– Дозвольте скинути всю інформацію просто на ваш чип? – незворушно промовила колишня космодесантниця.

Князівська десантниця відкрила канал зв’язку і кілька секунд аналізувала отримані дані. Потім задумливо глянула в сторону Барбари і поцікавилася:

– Хто ви? Що ви знаєте про діяльність контрабандистів? Яка ваша роль у всьому цьому?

Чорнявка перелякано зиркнула в сторону подруги і тремтливим голосом почала розповідати свою біографію. Мадам Віталіна зупинила її вже на перших словах своїм грізним запитанням:

– Як довго ви перехоплюєте наркотик у барона Блакитної Лагуни?

– Кілька місяців всього, – знервовано лепетала Барбара. – Звідки наші хазяїни дізналися про наркотик – мені невідомо. Я була простим аналітиком планетарного рівня. Просто прилетів новий начальник Філіп і все розпочалося. Спершу нападали на дрібні сейнери та траулери, наприкінці захопили «Королівську славу». Клянуся я в цьому не брала участі, я навіть Роксі з полону вирятувала. Спитайте у неї.

– Що було на борту того планетольота що ви знищили? – запитала мадам Віталіна.

– Тільки наша інтимна білизна, – посміхнувшись відповіла Барчук.

– І все?

– Так, Барбара допомогла мені вирватися з полону. Ми намагалися покинути цю зоряну систему. Першим хто відгукнувся на наш запит був невідомий зореліт. Капітан Канаріс знищив його і взяв нас в полон, що тут ще сказати?