Розділ 6. РОЗКРИТТЯ ДЕЯКИХ ТАЄМНИЦЬ

Константінос Канаріс мордувався від невизначеності ситуації в яку потрапив й кляв все на світі загалом і себе зокрема через це. Як було просто служити у військово-космічному флоті республіки. Чіткі та зрозумілі накази керівництва котрі виконуєш без всяких вагань і непотрібних роздумів. Навіть на посаді старпома він завжди прекрасно знав всі свої обов’язки та завдання на кораблі. Ніяких тобі непередбачуваностей та недомовленостей над якими потрібно морочити собі голову. Навіть вийшовши у відставку чоловік ніскільки не сумнівався в тому, яким у нього буде завтрашній день.

Необачно потрапивши в кредитну кабалу банку, і ставши практично кріпаком у бісової пасажирки, він почав відвикати від такої звичної для нього стабільності й передбачуваності. Події останніх годин розгорталися все стрімкіше та незрозуміліше, і як на них реагувати капітан «Пенелопи» не мав і найменшого поняття. Вірніше, у нього було одне бажання, гайнути подальше з цієї неспокійної системи, та пряма заборона мадам Віталіни робити це, не дозволяла навіть думати про такий вчинок. Розпливчасті ж інструкції жінки змушували самотужки приймати рішення і якось викручуватися з того всього лайна. Правильні були його вчинки чи ні, Канаріс зараз не особливо замислювався.

Після останньої розмови з пасажиркою, Константінос в першу чергу зайнявся безпекою власного корабля. Відкрито стирчати на орбіті було повним безглуздям, тож він посадив «Пенелопу» на один із трьох природних супутників Синевиру. Тут, серед роз’їдених ерозією скал та глибоких кратерів, з заглушеними двигунами віднайти його буде непросто. Сам же для подальшого спостереження за планетою і навколишнім простором запустив кілька автоматичних, розвідувальних станцій. І вже на самий крайній випадок привів в повну бойову готовність кілька протикорабельних ракет «Фенікс», що були надійно приховані в одному з трюмів шлюпа. Сам ракетний комплекс вже давно зняли з озброєння військово-космічних сил республіки через її моральну застарілість. Та моральна застарілість ще не означає фізичну, і капітан Канаріс не сумнівався в тому, що здатен дати достойну відсіч, якщо не повноцінному флотському крейсеру, то вже точно якомусь піратському халамиднику.

Всі ці приготування вже незабаром виявилися зовсім не зайвими. Близько тридцяти стандартних хвилин тому один з розвідувальних зондів зумів засікти неупізнаний літальний об’єкт, що рухався в сторону Синевиру. Капітан невідомого судна діяв тактичного доволі грамотно, як це і передбачав Константінос, розігнавшись у гіперпросторі до максимальної швидкості він перед самим виходом з порталу вимкнув двигуни і тепер рухався виключно за рахунок інерції. Звісно, абсолютно непоміченим для добре оснащеного сканерами бойового корабля цей пришелець не став, та на планеті не було свого військового флоту. За її оборону номінально відповідала республіка, та фактично ніхто особливо не переймався безпекою водного королівства.     

Сердито хмикнувши командир шлюпа спробував зв’язатися з мадам Віталіною та розповісти їй про свої нові відкриття. На жаль ці намагання чоловіка виявилися абсолютно безрезультатними. Радіоефір залишився глухим до всіх його наполегливих викликів. Знову невдоволено хмикнувши Константінос Канаріс всівся перед пультом керування своєї вірної «Пенелопи». Тепер йому залишалося тільки уважно спостерігати та терпляче чекати як ця ситуація буде розгортатися надалі…

Поки космічний вовк мучився на орбіті Синевиру невизначеністю свого положення, на поверхні планети відбувалися події значно бурхливіші й загрозливіші. Мадам Віталіна не встигла й оком змигнути, як була вправно скручена помічниками лиховісного барона Блакитної Лагуни. Вмить в шию жінки вп’ялася голка з ін’єкцією, і вона на деякий час втратила відчуття реальності. Прийшла до тями мадам Віталіна в приміщені де панувала моторошна напівтемрява. Спроба покращити якість зображення за допомогою імплантатів результатів не принесла, бо всі системи чомусь виявилися повністю заблокованими. Жінку це відкриття неабияк стривожило, адже вона вважала що зовні вплинути на її кібернетичні вставки абсолютно неможливо. Всі вони мали багатоступеневий захист, а тому хоч щось та повинно було відгукнутися на її поклики. Та щоб розібратися з цією неприємною халепою їй потрібен був час.

– Хто ти така? – почула мадам Віталіна нахабний голос таємничого власника яхти.

– А ви хто такі? – запитанням на запитання відповіла жінка вирішивши потягнути час. – Що ви собі дозволяєте, я громадянка республіки?

– Ти зараз не в тому становищі щоб задавати питання і лякати когось своїм громадянством.

Барон Блакитної Лагуни неспішно поставив стілець напроти, зручно вмостився на нього, й закинувши нога на ногу глузливо глянув на мадам Віталіну. Від крижаного тону його голосу у неї мимоволі мурашки забігали по тілі. Жінка раптом усвідомила, що повністю беззахисна перед цим чоловіком, і він спроможний зробити з нею все що йому тільки заманеться. Вони серед океану й просто вбити її, а потім викинути тіло у воду, найперше що прийшло їй на розум. А вона зараз нездатна навіть руки звільнити з тісних кайданків.

– Що там з леді Корнелією?

– Вона мертва і ви в цьому винуваті?

– Як це?

– А так. Система внутрішнього спостереження записала в усіх подробицях як ваша компанія разом вживали «Зоряний буревій». Дальше, під дією наркотику, ти втратила контроль над собою та чомусь знавісніло накинулися на бідолашну герцогиню. На її пошматованій сукні та тілі знайдено ваше ДНК, а електронний лікар зафіксував смерть від сильного удару в районі серця. Тож твоя провина в загибелі леді Корнелії не підлягає і найменших сумнівів.