Розділ 2. ПЕРШІ КРОКИ ПАНІ ВІТАЛІНИ

Зранку наступного дня мадам Віталіна, вірна своїм непорушним правилам, насамперед перевірила виконання наказу, відданого нею вчора. Вона викликала на зв'язок Константіноса Канаріса й поцікавилася, як просуваються його пошуки. Відповідь чолов’яги була невтішною і загалом передбачуваною. На надісланий запит бравий капітан «Пенелопи» коротко відрапортував: «В зазначеному вами районі нічого незвичного не виявлено». Жінка незворушно повторила своє розпорядження: «Продовжуйте сканування всіма можливими способами». Відповідь «Всі корабельні можливості вже були використані» викликала у мадам Віолети легке роздратування і спонукав до більш рішучіших дій. Замість малоефективного спілкування за допомогою коротких повідомлень, вона активувала повноцінну віртуальну розмову з зорельотом.

– Пане Канаріс, – в’їдливо-крижаним тоном промовила жінка, як тільки-но зображення похмурого чоловіка появилося в полі її зору, – у нас здається була конкретна домовленість, про яку я дозволю собі вам нагадати. Взамін за списування вашої кредиторської заборгованості перед банком, ви зобов’язувалися чітко і беззаперечно виконувати всі мої розпорядження і накази. На разі я цього чомусь на жаль не бачу. Замість того, щоб добросовісно робити те що від вас вимагається, ви намагаєтеся пошити мене в дурні. Це просто нечувано.

– Але ж… – спробував щось заперечити чи то пояснити Канаріс, та сувора співрозмовниця перервала його на півслові.

– Не варто зараз розказувати байки про скромні технічні можливості свого корабля, адже мені чудово відомо, що «Пенелопа» навіть після свого списання з флоту зберегла на борту чимало військових систем та комплексів. У свій час ви не лише не демонтували їх, а навпаки відремонтували й навіть частково модернізували, тож на що тепер насправді здатен ваш зореліт я прекрасно обізнана. Давайте не будемо безплідно сперечатися, а краще займімося невідкладними важливими справами.

– Та я насправді зробив все як ви наказували, – обличчя Константіноса, який був зачеплений її словами за живе, почервоніло від гніву. – Немає в цьому районі абсолютно нічого. Можу хоч зараз надіслати вам всю інформацію отриману зі сканерів. Пусто там.

Мадам Віталіна відчувала що капітан говорить правду тому дещо пом’якшила свій тон:

– Не треба. Тоді розширіть коло своїх пошуків.

– А що хоч мені шукати там – сердито запитав чоловік.

– Поки що не знаю, – зізналася жінка. – Та я хочу щоб ви ретельно дослідили не лише кожен квадратний метр поверхні моря, але й просканували його глибини до самого дна. Беріть до уваги любу дрібничку, що викличе вашу підозру. Навіть найменша незвичність може стати тою ниточкою, що згодом приведе нас до цілого клубка. Ви ж колишній офіцер флоту, задійте свій минулий досвід, скористайтеся інтуїцією, аналізуйте всі дані які отримуєте. Мені потрібен результат, і чим швидше, тим краще.

Капітан «Пенелопи» зиркнув на неї як на людину що не повна розуму і коротко буркнув:

– Гаразд, зроблю все що зможу.

Відключивши Канаріса мадам Віталіна вже й на крихту не сумнівалася в тому, що цей непокірний капітан зорельоту зробить все від нього залежне, щоб виконати її наказ. Тепер про це можна було не турбуватися, тож настав час зайнятися собою. Її роль ексцентричної багачки, що живе заради власного задоволення, дозволяв їй багато чого, але ж не все. На королівський бал вона повинна була появитися у відповідному вбранні з досконалими знаннями всіх місцевих звичаїв, традицій, пліток і слухів. Бо ніщо так не зближує та не викликає прихильності до себе, як світські розмови ні про що, в яких однак майстерно вплетені всілякі домисли, останні чутки і навіть відверті побрехеньки.

З потрібною інформацією у жінки проблем не виникло. В кібермережі всіх, без винятку, планет обжитих людством, неодмінно знайдеться безліч ресурсів, де можна дізнатися щонайменші подробиці з особистого життя творчого бомонду та владної еліти даного світу. Синевир не став виключенням з цього правила. Кілька годин наполегливих мандрів по місцевій електронній павутині дали їй достатньо чітку картину розуміння того хто і чого тут вартий, з ким згодилось би заприязнитися в першу чергу, а до кого краще поки що й не підступати. Звісно, на випадок коли виникне така нагальна потреба, вона спромоглася розкопати деякі пікантні факти, що неодмінно стануть в нагоді при налагоджені контактів навіть з такими недоторканими фігурами.

Підібрати відповідний зовнішній образ для балу виявилося значно складнішою справою. Мадам Віталіна ніколи не вважала себе не те що красивою, але навіть й симпатичною жінкою. Природа на жаль обділила її вродливими рисами личка, спокусливими формами тіла, і приємним тембром голосу. В юності вона була незграбним, цибатим дівчиськом, що з роками перетворилася на довготелесу, худющу пані, нездатну розпалити вогонь романтики в осіб протилежної статі. Такий неприглядний стан речей її зовсім не турбував, улюблена робота займала всі думки не даючи можливості перейматися такими несуттєвими дурницями. Хто ж міг передбачити, що ця ж таки робота, змусить тепер готуватися до ролі світської левиці.

Трохи поміркувавши, мадам Віталіна дійшла висновку що нічого собі морочити голову тим, що можуть за неї вирішити інші, а тому рішуче попрямувала у найдорожчий салон краси столиці. Там забагала найкращих фахівців і доручила їм зробити з неї красуню. Головна стилістка скептично оглянула жінку проте сперечатися не стала, лиш важко зітхнула й не барячись взялася за роботу. А поки тривав нелегкий процес перетворення гидкого каченяти на казкову принцесу між ними зав’язалася легка бесіда.