16 Глава. Нова школа

Нова школа.

Новий клас.

Нові люди, з якими їй доведеться проводити щодня.

Чи приймуть її? Чи знайдеться хтось, із ким вона зможе подружитися? А раптом однокласниці дивитимуться на неї лише як на чужу дівчину, яка несподівано з'явилася в їхньому житті?

Еліс тихо видихнула й поглянула на Кайлу. Та була поруч, і це трохи заспокоювало.

Перший день у новій школі…

Дівчата нарешті переступили її поріг.

Усередині було значно затишніше, ніж здавалося зовні. Світлі стіни, широкі коридори й учениці, які поспішали на уроки, створювали відчуття звичайного шкільного ранку.

Еліс мимоволі звернула увагу на дівчат в охайній шкільній формі. Хтось поправляв краватку, хтось розмовляв із подругами, а хтось поспіхом зачиняв шафку, намагаючись не запізнитися.

Усі здавалися такими звичними одна для одної.

А вона поки що була тут новенькою.

Еліс поправила комір сорочки й рушила далі, намагаючись не показувати свого хвилювання.

— Ти так дивишся на всіх, наче збираєшся складати іспит із вивчення місцевих жителів, — тихо зауважила Кайла.

Еліс здивовано повернула до неї голову.

— Я просто дивлюся!

— Авжеж. А ще намагаєшся вгадати, хто тут найстрашніша вчителька, хто найпопулярніша дівчина і скільки людей сьогодні вирішать, що ми дивні.

— Я не думаю, що ми дивні!

— Тоді чому ти вже втретє поправляєш комір?

Еліс опустила погляд на свою сорочку.

Кайла всміхнулася.

— Не хвилюйся. Якщо нас виженуть у перший же день, принаймні ми зможемо сказати, що довго тут не нудьгували.

— Кайло!

— Що? Я намагаюся тебе підбадьорити.

Еліс не витримала й засміялася.

Саме цього їй і бракувало — можливості хоча б на мить забути про власне хвилювання.

Незабаром дівчата знайшли кабінет директорки.

Постукавши, вони почули жіночий голос:

— Заходьте.

За столом сиділа жінка середнього віку з акуратно зібраним волоссям. Вона переглядала документи, але, побачивши відвідувачок, відклала їх убік.

— Еліс і Кайла, якщо не помиляюся?

— Так, — відповіли дівчата майже одночасно.

Директорка доброзичливо всміхнулася.

— Рада вас бачити. Сподіваюся, ви швидко освоїтеся. Ваша попередня школа вже передала всі необхідні документи, тому сьогодні можете спокійно знайомитися з класом.

Вона перевірила розклад і підвелася.

— Ходімо. Проведу вас до кабінету.

Коридорами вони йшли недовго, проте Еліс устигла помітити, що тут було набагато більше учениць, ніж вона очікувала.

Коли директорка зупинилася біля потрібних дверей, звуки розмов долинули навіть крізь зачинені двері.

Еліс відчула, як напружилися її плечі.

Кайла легенько торкнулася її руки.

— Усе буде добре, — прошепотіла вона.

Еліс кивнула.

Директорка відчинила двері.

— Доброго ранку, клас.

Гомін поступово стих.

Учителька, яка стояла біля дошки, обернулася до них.

— У нас нові учениці? — запитала вона.

— Саме так. Знайомтеся: Еліс і Кайла. Від сьогодні вони навчатимуться у вас.

Директорка обмінялася з учителькою кількома словами й залишила клас.

Усі погляди звернулися до дівчат.

Еліс раптом відчула, що їй нікуди подіти руки. Вона випрямилася, намагаючись виглядати впевнено, хоча всередині все стислося.

— Можете трохи розповісти про себе, — запропонувала вчителька.

Еліс назвала своє ім'я, а потім передала слово кузині.

Кайла теж представилася коротко й без зайвих подробиць.

З останньої парти хтось тихо прошепотів:

— Вони кузини?

— Схоже на те, — відповів інший жіночий голос.

Еліс почула, але вдавала, що не звернула уваги.

— Добре, — сказала вчителька. — Еліс, сідай біля вікна, там вільне місце. Кайло, для тебе є парта в середньому ряду.

Дівчата обмінялися поглядами.

Вони сподівалися сидіти разом, але сперечатися не було сенсу.

Еліс пройшла до своєї парти й розклала підручники. Поруч сиділа темноволоса дівчина, яка привітно посунула свої речі.

— Привіт. Я Софі. Не хвилюйся, у нас не так страшно, як здається.

— Еліс, — відповіла вона.

— Я знаю. Щойно чула.

Софі усміхнулася, і Еліс нарешті змогла розслабитися.

— Якщо щось буде незрозуміло, запитуй. Особливо якщо справа стосується розкладу. Я досі іноді плутаю кабінети.

— Справді?

— Звісно. Минулого тижня я десять хвилин просиділа на чужому уроці, перш ніж зрозуміла, що помилилася поверхом.

Еліс прикрила рот долонею, стримуючи сміх.

Можливо, цей день виявиться не таким уже й поганим.

Тим часом Кайла встигла познайомитися із сусідкою по парті, яка одразу почала розповідати їй про шкільні правила, улюблених учительок і найкращі місця, де можна провести перерву.

— А де тут можна нормально поїсти? — поцікавилася Кайла.

Дівчина здивовано подивилася на неї.

— Ти щойно прийшла, а вже думаєш про їжу?

— Я вважаю, що це одне з найважливіших питань у будь-якій школі.

Однокласниця розсміялася.

— Гаразд, покажу тобі їдальню на перерві.

— Домовилися.

Перший урок минув швидше, ніж дівчата очікували.

На перерві Еліс вийшла в коридор разом із Софі. Вони розмовляли про навчання, коли до них підійшла Кайла.

— Ну що, вижила? — запитала вона.

— Поки що так. А ти?

— Мене вже запросили на екскурсію до їдальні.

— Звичайно. Ти вмієш знаходити спільну мову з людьми.

— Просто я ставлю правильні запитання.

Еліс похитала головою, усміхаючись.

Вони ще трохи поговорили, а потім розійшлися на наступні уроки.

День виявився насиченим. Нові імена, незнайомі вчительки, інші правила й постійна потреба запам'ятовувати, де який кабінет.

Проте поступово перше хвилювання відступило.

Коли останній урок закінчився, Еліс зібрала речі й вийшла до коридору. Кайла вже чекала на неї біля дверей.

— Ну що? — запитала кузина.

Еліс замислилася.

Вранці їй здавалося, що кожен погляд буде нагадувати про те, що вона тут чужа. Але тепер вона знала ім'я Софі, запам'ятала кількох однокласниць і навіть мала з ким поговорити на перерві.