10 глава

Інтерв’ю Лари закінчилося.

На екрані ще кілька секунд висів заставлений кадр, а потім учитель вимкнув проєктор.

У класі запала тиша.

Еліс сиділа нерухомо.

Вона навіть не одразу зрозуміла, що весь цей час стискала ручку так сильно, що пальці почали боліти.

Учитель повернувся до класу.

— Саме тому я й показав вам це інтерв’ю. Не для обговорення особистого життя Лари, а щоб ви побачили, як одна й та сама ситуація може виглядати зовсім по-різному з різних сторін.

Ніхто не відповів.

Учитель почав говорити про наступну тему уроку, але увага класу вже була не там.

Еліс відчувала на собі погляди.

Не осудливі.

Навпаки.

Стурбовані.

Хтось кілька разів хотів щось сказати, але передумував.

Нарешті дівчина за сусідньою партою нахилилася до неї.

— Ти як?

Еліс подивилася на неї.

— Нормально.

— Точно?

— Так.

Дівчина кивнула.

А потім тихо сказала:

— Я тобі вірю.

Еліс завмерла.

— Дякую.

З іншого кінця класу озвався хлопець:

— Я теж.

— І я.

— Ми всі бачили інтерв’ю.

Еліс опустила очі.

Вона не знала, що на це відповісти.

Бо весь цей час найбільше боялася саме цього — що всі повірять не їй.

А тепер сиділа посеред класу й розуміла, що це не так.

Вони були на її боці.

Усі.

Навіть ті, з ким вона майже не спілкувалася.

Лише Стелла сиділа біля вікна мовчки.

Вона не дивилася на Еліс.

Але її стиснуті губи говорили достатньо.

Наступного дня атмосфера змінилася.

Не різко.

Поступово.

Еліс помічала це ще в коридорі.

Хтось усміхався їй.

Хтось кивав.

Одна дівчина навіть обійняла її дорогою до класу.

— Не переживай. Ми все знаємо.

Еліс усміхнулася.

— Дякую.

— І якщо Стелла знову почне...

— Я впораюся.

— Ми допоможемо.

— Я знаю.

Вона справді це знала.

Саме тому почувалася трохи спокійніше.

Коли Еліс зайшла до класу, майже всі вже були на місцях.

Кайли ще не було.

Еліс поклала сумку й сіла.

— Де Кайла? — запитала вона.

— Ще не прийшла.

Еліс глянула на годинник.

— Дивно.

Вона дістала зошит.

За кілька хвилин до класу зайшла Стелла.

Вона одразу помітила Еліс.

— Ну що?

Еліс підняла очі.

— Що?

— Тепер у тебе цілий фан-клуб?

Хтось із класу одразу відреагував:

— Стелло, відчепися.

— Я просто питаю.

— Ми всі знаємо, що сталося, — сказала інша дівчина.

Стелла усміхнулася.

— Ви думаєте, що знаєте.

— Ми бачили інтерв’ю.

— І?

— І цього достатньо.

Стелла перевела погляд на Еліс.

— Ти дуже швидко знайшла собі захист.

Еліс підвелася.

— Мені не потрібен захист.

— Справді?

— Справді.

Стелла підійшла ближче.

— Тоді подивимося.

Еліс не відповіла.

Вона просто сіла назад.

Стелла відійшла.

Але на цьому не закінчилося.

На великій перерві до Кайли підійшла дівчина з паралельного класу.

— Кайло, тебе директорка просила зайти.

— Зараз?

— Так. Сказала, що дуже терміново.

Кайла озирнулася на Еліс.

— Я швидко.

— Добре.

Кайла пішла.

Еліс навіть не підозрювала, що це було зроблено навмисно.

Її просто хотіли залишити саму.

Стелла дочекалася, поки двері за Кайлою зачиняться.

Потім підійшла до Еліс.

— Ну ось.

Еліс підняла очі.

— Що?

— Тепер без кузини.

— І що?

— Нічого.

Стелла усміхнулася.

— Просто цікаво, чи будеш ти такою сміливою без неї.

— Я й без Кайли не боюся тебе.

— Побачимо.

— Стелло, відійди.

— А якщо не хочу?

Еліс підвелася.

— Тоді я сама відійду.

Вона зробила крок убік.

Стелла перегородила дорогу.

— Я сказала, відійди.

— А ти що мені зробиш?

Еліс подивилася їй прямо в очі.

— Нічого.

— Бо боїшся?

— Бо не хочу мати з тобою справ.

Стелла засміялася.

— Яка благородна.

Вона зробила крок ближче.

— Знаєш, що мене найбільше дратує?

Еліс мовчала.

— Те, що після цього інтерв’ю всі раптом вирішили, що ти хороша.

— Я не просила їх так думати.

— Але тобі подобається.

— Мені подобається, що люди нарешті почули правду.

Стелла різко схопила її за руку.

Еліс смикнулася.

— Відпусти.

— А якщо ні?

— Стелло.

— Що?

Еліс відвела її руку.

— Не чіпай мене.

Стелла штовхнула її.

Еліс зробила крок назад.

У класі одразу піднявся шум.

— Стелло!

— Ти що робиш?!

— Припини!

Стелла знову рушила до Еліс.

Цього разу Еліс не відступила.

— Я тебе попередила.

— І що?

Стелла штовхнула її ще раз.

Еліс відштовхнула її у відповідь.

Далі все сталося за кілька секунд.

Стелла вчепилася їй у волосся.

Еліс схопила її за руку.

Хтось закричав.

Стілець перекинувся.

Зошити посипалися на підлогу.

— Розтягніть їх!

— Еліс!

— Стелла, припини!

Однокласники кинулися до них.

Але саме в цей момент двері відчинилися.

На порозі стояв учитель.

— Що тут відбувається?!

Усі завмерли.

Еліс важко дихала.

Стелла поправляла волосся.

А клас заговорив одночасно.

— Вона почала!

— Стелла її спровокувала!

— Ми всі бачили!

— Еліс не починала!

Учитель підняв руку.

— Тихо!

Але Еліс уже відчула, що щось пішло не так.

Кайла повернулася через кілька хвилин.

Вона ще навіть не встигла відчинити двері до класу, як почула голоси.

— Що сталося?

Вона зайшла.

Побачила Еліс.

Стеллу.

Перекинутий стілець.

І одразу зрозуміла.

— Еліс!

— Кайло...

Кайла підбігла до кузини.

— Ти ціла?

— Так.

— Що сталося?

— Стелла почала.