Любов - вогонь нежданний
Що спалахує вночі
І ласково він зігріває
Даруючи небаченний той мир
Лиш війдеш - то обпечешся жваво
І знову поринаючи в той вир
Не маючи надії знову
Відчути спокій тишу та мотив
Та не здогадуються всі
Що той вогонь - то смерть бажання
Залишає лиш ковток життя
Та забере без тіні жалю
А чам все йде й поцокує та мить
Як звалище заповнить весь цей світ
І страх наповнить душу до останку
Не знаючи ні жалю ні порятунку ні світанку