13 Розділ

Гідролан 

Я сидів за пультом управління на містку коли війшла імператриця. Як завжди неймовірна в смарагдовому платті вона виглядала велично та незрушно. А слідом за нею ішов цей клятий Естен. 

-Гідролан доповідай.-Віддала наказ вона невідривно дивлячись на свого фаворита.

-Через двадцять хвилин ми прибудемо в Вермітор, всі ваші накази були виконані в точності та за нормами Вермітору…

Вона кивнула і я продовжив працювати. 

Думки весь цей час крутились не там де потрібно і з кожною новою я все більше скаженів. Через цього Естена мої плани моя ціль стала ще примарнішою.

-Що чути відносно Лівійців? 

Це питання прошибло мене током такої сили що я аж сіпнувся. Ось воно.

-Ніякої активності Ваша ясносте, схоже вони залягли на дно.

Найкращий спосіб усунути свого противника, зробити це чужими руками. І імператриця буде моєю. А так як я являють її помічником, ніхто не зможе мене запідозрити.

Настрій покращився і я продовжив розуміючи що скоро моя ціль буде досягнута тим чи іншим чином. І я готовий покласти на це своє життя. 

Русіда Вайнер

Коли ми прибули в столиць в мене одразу запросив аудієнцію маркіз. І я не бажаючи відкладати розмову яка мала статись на потім відправила Офара з прислугою а сама пішла в кабінет. Слухати нотації природженого лідера про те що я маю робити і чого не маю як правитель Вермітору.

-Ви схоже не розумієте що накоїли ваша ясносте…

Почав він з порогу але я підняла долоню догори.

-Ще одне слово про цю ситуацію і я відправлю тебе геть а одного з твоїх синів посаду на трон.

Він закинув але нічого більше не говорив. Просто ходив з сторони в сторону. Нехай я і заборонила йому говорити але рухатись він міг. І нехай це і дратувало але і смішило в одночас.

-Добре,-не витримала я черговий гучний марш по кімнаті.-Можеш говорити але врахуй той момент що я не зміню своєї думки. Цей замок най безпечніше місце, ти зробив його най захищенішим у всьому всесвіті світі і ніхто не наважиться тут на мене напасти.

Видину він від моїх слів так важко що я знову усміхнулась.

-Пообіцяйте мені одне ваша ясносте, що якщо з ним щось станеться, ви не збоживолітєте.

Я задумалась.

-З ним нічого не станется але я обіцяю, що спробую тебе почути в той момент.

Після довгого дня розгрібання бумаг та документів в своєму кабінеті я дійшла до кімнати бажаючи лише про одне, лягти в ліжко і спати. Мій брат додав мені проблем своїм постійним ниттям та доводами що це погана ідея привозити Офара сюди.

Проте коли я війшла мене чекав цікавий сюрприз. Офар був одягнений як істинний фаворит імператриці. 

В золотому халаті на запах та легких штанах.

 Він виглядав ніби фаворитка султана. 

Не вистачало лише накидки на голову. 

Він сидів на ліжку спершись однією рукою на ліжко так що виглядав оголений торс. 

В мене аж слина потекла і втому як рукою зняло.

-Ваша ясносте…

Він не встиг нічого сказати я поцілувала його і сівши зверху розпахнула халат оголюючи рельєфний торс.

-Власне я хотів поговорити але такий спосіб мені теж подобається…

Бажання було настільки сильним що я не бажаючи говорити перейшла одразу до суті і зупинилась лише коли хвиля насолоди пробила все тіло.

-Досі не можу звикнути що ти поруч. То про що ти хотів поговорити?

Він засміявся хрипло і трішки рокочуще. 

-Про те що далі? Які в мене обов'язки, що я можу чого не можу? Хочу знати все одразу.

Я задумалась згадуючи потрібну інформацію.

-Фаворит має право виконувати роботу радника, допомагати переглядати документи, дивитись за спальнею імператриці її підлеглими. Фавориту заборонено лише одне бути присутнім на зборах ради. 

-Що ж тоді думаю від завтра я можу почати?

Я лише кивнула і вкутавшись в одіяло просто дала собі заснути.

Гідролан

Поки імператриця сліпла від кохання і всі намагались звикнути до нової фігури в замку, я збирав все для шоу. Зброя, кораблі, люди, це все було набагато легше вкрасти ніж я думав. 

-О Гідролан, доброго дня.

Цей голос я бажав чути менше всього. Офар Естен фаворит імператриці, розірвати б його на шматки прямо зараз але не вийде. 

І він ішов прямо до мене.

-Хотів запитати відносно деяких паперів, не проконсультуєш.

Він помахав бумагами ідучи до мене і я одягнув маску-усмішку.

-Доброго і вам дня фаворите, так звісно я допоможу що саме ви не розумієте?

Він дав мені бумаги.

-Останнім часом дивним чином почала зникати зброя та кораблі нашого флоту сумарно хтось обікрав нас на цілий флот, не підкажете як мені краще вчинити і кому про це розповісти.

Він зібрав все те що я так старанно ховав і я завмер. Обдумуючи як вчинити.

-Ви можете власне занести ці документи імператриці,-начав було я,-але зараз цим займається маркіз і через вас в них не найкращі відносини тому поки не раджу в це лізти. Трішки пізніше я донесу цю інформацію до імператриці якщо Маркіз не впорається. 

Він подивився прямо на мене і кивнув.

-Так ви праві в неї зараз і так проблем вистачає…що ж на все добре.

І він пішов. 

А я тим часом швидко пробіг до свого комп'ютера та відправив коротке послання з одним словом “старт”. І відправився працювати далі. 

-Зовсім скоро імператриця буде моя…

Гості не змусили себе довго чекати. Через два дні не без моєї допомоги сталось те чого ніхто не міг очікувати Лівійці напали на дім імператриці. 

Скориставшись хаосом та страхом я побіг одразу до кабінету моєї господині. 

-Ваша ясносте Лівійці напали! Скоріше!

Вона вискочила з кабінету і ми разом побігли до евакуаційного корабля.

-Де Офар?

Це питання змусило мене на мить зупинитись. Я зробив вигляд ніби перевірив щось на планшеті і прискорився. 

-Він уже на іншому кораблі, скоріше! Командуйте з корабля а я поки спробую знайти Маркіза та регулюватиму все звідси.