12 Розділ

Русіда Вайнер 

Танець закінчився і мене огорнув холод навколишнього світу.

Було дуже складно відпустити його руку та відійти від того кого бажала всім серцем та душею. Але я змусила себе це зробити.

Я імператриця мені неможна проявляти слабкість. Мені не можна було сюди їхати але я піддалася спокусі. 

Я дурепа? 

Так.

Закохана дурепа яка не може відпустити одного чоловіка. 

Я незнала як вчинити, як забрати Офара з собою без зайвих жертв.

І щей ці кляті лівіри. Як тепер бути? 

Офар схоже вловив мою дилему і підійшовши так що всі думали ніби ми розмовляємо про погоду.

-Запропонуй моєму брату зробити мене фаворитом...

Я подививилась на Офара.

-Ти впевнений що хочеш цього?

Він лише кивнув.

-Ти пообіцяла що вийдеш за мене і тепер куди ти туди і я хоч на край всесвіту хоч в ад.

Ми повільно шли в сторону імператора коли я кивнула його словам.

-Знаєте імператоре, в мене зявилась чудова ідея. - сказала я повільно піходячи.-Як ви дивитесь на те щоб віддати мені свого брата а натомість отримаєте цілу планету в моїй сонячній системі.

Імператор не знав що сказати дивлячись то на мене то на брата який кивнув в знак згоди. Схоже хід моїх думок він вловив.

-І в якості кого поїде в вашу імперію мій брат?-Задав він перше розумне питання за цей час що я його знаю.

Я подивилась на Офара і усміхнулась. 

-Думаю в якості фаворита або майбутнього короля...побачимо як він себе вестиме. 

Брови мого коханого поповзли догори а в очах заграв вогник азарту.

-І той і той чин мені підходить...

Але тут вмішався Маркел.

-Здається ви забули панове що ви дракон та не можете так просто покинути свій чин?

Офар усміхнувся та повільно підійшов до Маркела.

-Зате я можу його передати, наприклад вашій донці...

Тиша повисла в повітрі.

-Якщо моя донька погодиться то так тому і бути...

Через кілька хвилин пошуків донька Маркела була знайдена.

-Цесея Маркел чи згодна ти прийняти командування золотими драконами?-Запитала я прямо коли та поклонилась мені та імператору.

Дівчина завмерла, нерозуміння так і читалося в її очах і вона дивилась то на мене то на батька то на Офара..

-Я не розумію, але ж капітан теперішніх драконів живий. Проте якби був такий вибір так я б хотіла бути капітаном драконів.

Маркел старший видихнув а я переможно подивилась на імператора.

-Тож питання вирішене.

Ще більше нерозуміння ситуації з'явилося на лиці дівчини.

-Але я не розумію, що вирішено?

Я усміхнулась та підійшла до своєї колишньої подруги.

-Тепер ви капітан золотих драконів. А Естер полетить зі мною в вермітор, ось і все що вирішено..

Дівчина ахнула і відступила на крок назад кланяючись.

-Це надто відповідальна посада для мене...

-Тільки не кажіть що не зможете прийняти її...ваше перше слово вже все вирішило і наскільки я знаю ви чудово почались десять років в тому щоб бути спадкоємицею імператора тож раджу просто прийняти свою долю. А ваша доля війти в історію...

Дівчина було відкрила губи та так і закрила їх. 

-Це буде честю для мене.-І вона поклонилась мені. 

***

-Ти збожеволіла! 

Кричав на мене по відеозвязку мій брат.

-Ви маркіз здається забули з ким розмовляєте, змініть свій тон.

Благо йому повторювати двічі не довелося.

-Ви робите дурість ваша ясносте. Віддати цілу планету нехай і не родючу за брата імператора? Ти здуріла? 

Він знову перейшов на ти.

-Так братику, я надто довго віддавала твоїм амбіціям всю себе. Вам потрібен спадкоємець, добре. Але я народжу його лише від Офара хочеш ти того чи ні мені байдуже. Я заслуговую на те щоб він був мій я надто довго була без нього. І якщо ти не хочеш щоб я зійшла з розуму раджу засунути свої поради собі в дупу.

-Ти зробиш його живою мішенню... ти покажеш всім галактикам свою слабкість .-Тихо прошепотів він.-Я хочу як краще, якщо ти привезерш його в вермітор він не проживе і місяця через нападки твоїх ворогів. Ти дурепа! 

Зв'язок обірвався.

Я розуміла що в його словах була доля правди але я нічого не могла з собою зробити. Офар був мені потрібен як повітря. Я досі відчувала його тепло від нашого танцю. І мені хотілося ще. А якщо хтось посміє тронути його то стикнеться з моєю армією і моїм гнівом. Я про це попіклуюсь. 

***

Офар Естен 

-Ти здурів? Хто тянув тебе за язик ? Навіщо тобі знадобилося в Вермітор. Тільки не кажи що ти задумав якусь дурість.

Я не мав наміру відкривати йому всієї правди тож сказав те що сказав би той я який не впізнав би Русіду а вона захотіла б забрати мене в вермітор.

-Хтось же мусить помститись за Зоряну? Вона отримає по заслузі, і тоді я буду спокійний.

Брат округлив очі від моїх слів.

-Ти що хочеш щоб дракарійців знесли з лиця всесвіту. Не роби і не говори дурниць ти зробиш дурість вбивши її бо тоді її народ знищать нас!

Так я це знав і розумів але ж побісити брата то святе.

-Для мене весь всесвіт вже мертвий братику. І я помер того дня...

Він сів на крісло і прикрив долонею лице.

-Ох боги за що мені це все. Дружина здуріла брат збожеволів і хоче створити прецендент для війни, дитя захворіло та яку я вчив бути спадкоємицею стане драконом. Так дійсно можливо краще послати все до біса і знищити цей клятий світ.. .

До цього я готовий не був.

-В якому сенсі принц захворів?

Він подивився на мене і я побачив вперше як на сильному лиці мого брата навернулись сльози.

-Це тримається в секреті але в нього слабкий імунітет, після мене і після нього ти є прямим спадкоємцем а після тебе вже Цесея.

От тут я знову не зрозумів.

-Тааак а до чого тут вона? 

Брат знову взявся за голову.

-Вона моя донька, памятаєш ту служницю двадцять років тому? Зіана...фрейліна імператриці. Вона народила і щоб вберегти дитя я віддав її Маркелу але той надто привязався до дівчини. І тепер його цікавить чого та хоче а не чого від неї очікують. А імператриця нещодавно про це дізналась, точніше ця дурепа додумалась їй сказати.