7 Розділ

Ми прибули на Мнемон доволі швидко. Ну враховуючи, що цей корабель був оснащений найновішими дракарійськими технологіями, воно і не дивно. 

На корабель принцесу привіз сам Естен. 

Звідки я це знаю? 

Камера була увімкнена прямо на головному екрані там де я і сиділа. 

Принцеса була неймовірно гарна, струнка, висока з засмаглою шкірою та здавалось фіолетовими очима і лускою на обличчі. Чорне плаття з довгими рукавами, схоже на земне кімоно, але з тонким поясом, підкреслювало фігуру. 

На місток вона увійшла голосно цокаючи підборами, проте здавалось вона не йшла, а плила. Без зайвих питань чи дозволу капітана вона одразу сіла на капітанське крісло. 

Цей вчинок був би дивний якби не одне але. Наскільки мені відомо її нарекли принцесою, хоча в неї нема цього права з народження. Її просто забрали з родини наближеної до імператора та виховували спадкоємицею трону. І титул її знають всі, Принцесса Адара Сол сонце і майбутнє імперії Дракарі. 

Капітан же лише посміхнувся на таку зухвалість та сів на місце другого пілота поруч зі мною.

– Відправляємось на Еос. – пролунав короткий наказ від капітана.

Певний час все було тихо, я чекала, що принцеса заговорить про мене чи почне принижувати, але вона мовчки ходила по містку.

Більше того на певний час я навіть забула про неї. А тоді сталось щось дивне. На панелі виплило сповіщення, що на нас з усіх сторін летять ракети, та їх не було видно, а отже їх мали лише запустити ті кораблі, що стояли прямо в нас на шляху. 

– Якщо вони хоч пальцем зачіплять мій корабель, смерть здасться їм раєм.

Кому що, а курці просо як то кажуть на Землі. Йому б про екіпаж хвилюватись так він про корабель переймається. Дійсно екіпаж змінити ж дешевше ніж такий корабель. 

Боковим зором я помітила, що один з навідників замість того щоб дивитись на панель дістав щось з під неї. І коли я помітила, що ж він дістав, в мене по спині пробіг рій мурах, знизу і доверху. 

– Лягай...

Я встигла лише відштовхнути принцесу далі впала сама, а слідом пролунало два постріли. І хтось впав слідом за мною, але хто це був я не знала тому, що втратила свідомість. 

***

Офар Естен

Я був роздратований пів мого екіпажу мене зрадило, інша половина або мертва або лікується.

– Хто це був ріег забирай! 

Я подивився на принцесу і та присіла.

– Піддані імператриці...це вони...вона намагалась мене вбити і я не знала до кого ще звернутись. 

Вона зараз серйозно?

– Ти серйозно? Ти донька Маркела не знала до кого звернутись, не сміши мене, та він би за тебе і замок разом з імператрицею зніс. Ти це розумієш? 

Вона мовчки подивилась на мене декілька секунд, а тоді до мене дійшло.

– Ти серйозно... ти її захищаєш від свого батька...Ти здуріла!?

– Я захищаю не її, а майбутнього спадкоємця.. – Говорячи це принцеса відвернулася в іншу сторону, вона робила так завжди, коли ображалась або не знала як вчинити. 

– Вона імператриця і я розумію як мій прихід до влади похитнув її, і я не можу нічого з цим зробити.

Я сів на крісло і зпершись на руку зітхнув.

– Ти дійсно готова відмовитись від корони? Ти впевнена, що мій брат тебе відпустить після стількох років і тих знань, що вклав в тебе?

З кожним моїм питанням її лице ставало все похмурішим, а під кінець я зустрів обурений погляд. 

Ах так, я брат імператора, з початку віків другий претендент на трон стає володарем драконів. Або ж за відсутності такого ним стає дитина першого дракона. Тобто якщо в імператора не буде другої дитини, то ця відповідальність ляже на плечі моєї дитини. 

– Саме тому ти мусиш мені допомогти та вплинути якось на імператора або ж нам доведеться дивитись як замок обвалюється з доброї руки мого батька. І тоді саме тобі доведеться зайняти трон та розгрібати всі ці завали.

Від такої перспективи мене аж перекосило. Мені вистачило дитинства в тому пеклі і більше я туди не повернусь. 

Видихнувши я перевів погляд з принцеси на Зоряну. Ми до слова розмовляли прямо в палаті де вона лежала непритомна.

– Не розумію навіщо вона мене прикрила собою.

Адара теж подивилась в сторону кріокапсули. 

– Схоже це закладено в людях захищати тих хто має більше влади...

– Дурна звичка...

***

Зоряна Бойко

Приходила до тями я уривками і кожного разу бачила або принцесу, або капітана драконів. Схоже вони приходили до мене по черзі. 

А коли я врешті прокинулась все тіло почало нити, ніби я лежала нерухомо довгий час. Хоча почекайте, схоже так і було, бо прокинулась я в капсулі для лікування. Цього разу біля мене була принцеса і переглядала якісь документи.