6 Розділ

Музика грала так голосно, що здавалося, ніби разом з басом підскакує все тіло. 

Якщо чесно, я думала по-іншому провести свої вихідні. Після суду мені дали сорок земних днів для відпочинку, як в принципі й всім іншим, хто був на кораблі. 

Але моїй матері як завжди не сиділось і вона затягнула мене в черговий космічний міжгалактичний клуб. Тут в основному були дракарійці та люди, ну і ще декілька представників інших видів. 

Не складно здогадатись для чого сюди прилітали. Хтось, щоб зайнятись сексом хтось, щоб знайти покровителя, а хтось як он ті двоє, щоб продати щось незаконне. 

Моя мати була тут як риба в воді, мені ж такі місця не дуже подобались.

Взявши бокал з соком, я пройшла крізь натовп танцюючих тіл та присіла на терасі де було тихіше, через те що вона була перекрита від залу скляною стіною. Мені більше був цікавий вид на космос, що відкривався з тераси ніж вид п'яних, а подекуди й під кайфом створінь. 

– Ех і нащо я сюди прилетіла? 

****

Капітан драконів

Офар Естен

– Помилки бути не може, це вона. – я дивився відео з камер спостереження, які ми зламали.

Там була Зоряна Бойко, вона сиділа на терасі й дивилась на зірки.

Ми прибули сюди під вигаданими іменами та замасковані до невпізнаваності. Тому що тут почали продавати наркотики. І якимось чином вони потрапили на одну з наших планет. І тепер в нас замовлення на знищення того хто це зробив. Проте тепер є інша проблема. Нам доведеться затримати всіх на кораблі для допиту. І якщо з’ясується що студентка академії була тут. 

Буде біда.

Взявши мікрофон та навушник я подивився на своїх підопічних. 

– Чекайте тут. Я подам сигнал коли ми почнемо. А поки розгрупуйтесь по залі. І не випускайте з поля зору підозрюваного. 

– Так точно, сер! 

Всі розійшлись, а я поправив незвично золоте волосся та відправився рятувати одну юну особу, що опинилась не в тому місці не в той час.

***

Зоряна Бойко 

Я від нудьги вже почала рахувати зірки. Ну от що тут ще робити. Може піти в номер? Ми заздалегідь зарезервували тут номер, щоб в разі чого залишитись на ніч. Так я і хотіла вчинити поки в мене хтось не врізався. У носа вдарив знайомий запах парфумів, і я не вірячи в свою здогадку перевела погляд з руки на причину болі в ній. Проте побачила кардинально іншого чоловіка. Блакитні очі, блондин та з блідою шкірою.

– Пробачте, я вас не помітив. Чи можу я якось загладити свою провину? – і він подивився на руку, що досі нила. 

На роздуми мені знадобилось секунди дві. 

– Власне так, можете. Мені стало тут так нудно. Можливо ви розрадите мою самотність в моєму номері?

Всього на секунду його лице змінилось, щоб я зрозуміла, що моя здогадка правильна. 

Це, чорт забирай, капітан драконів. Якого біса він тут забув. 

Ведучи його до свого номера, я зіставляла ріст, статуру, і все сходилось. Хоча я бачила його всього лише раз. Помилки бути не може. Потрібно просто провести ще один тест.

Зайшовши в кімнату, я скинула сумочку на ліжко. І не встигла повернутись як мене обійняли сильні руки та притягнули до себе.

Хитрий гад, думає я його не впізнала, ну добре програємо. Я підвела його до ліжка та посадила, а потім сіла на нього слідом. Цього має бути достатньо для експерименту. Я поцілувала його, і губи відчули ледь-ледь відчутну гладкість. Шкіра на губах не може бути гладкою. Тоді поцілувала шию. 

І лусочки є. 

Я усміхнулась, а тоді заліпила йому рукою по щоці. Схоже він такого не очікував. 

– Ну що, капітане драконів, приємно було зі мною гратись? 

Напружене тіло і збите серцебиття, його одразу ж здало.

– Не розумію про що ви, юна леді… – він спробував скинути мене та я не дала. 

Охопивши руками шию, я подивилась прямо в ці брехливі очі. 

– У вас видно луску, ваша усмішка, манера мови та поведінка, вони такі самі. А головне ваш парфум, він надто рідкісний, та незвичний, щоб його можна було забути чи спутати. 

Він буквально скам’янів. 

Скоріше в його плани входила гра за його правилами, а не за моїми. 

Поцілувавши його востаннє, я зі сміхом піднялась та поправила плаття, що піднялось ледь не до пояса. 

– Якщо чесно, я досі не розумію, як ви все ще капітан. Пропустити такий елементарний штрих в маскуванні. Ех, в академії вас би назвали нездарою. 

Вийшла я повільно, але закривши двері побігла ледь не галопом. Ніхто мене не наздоганяв та треба було діяти швидко.

План дій далі був простий, відбити маму від чергового залицяльника та відправитись на першому ж кораблі додому. 

Що я власне і зробила.

А на наступний день стало відомо, що клуб був повністю зруйнований, і кількість жертв тактично замовчувати.